Як повідомляє «Радіо Прага», «Система клієнтів» у Чехії існує вже понад десять років. Однак раніше про неї писала лише російськомовна чеська преса. Чехи ніби не помічали того, що прямо у них під носом відбувається работоргівля в найпрямішому сенсі цього слова. Однак на форумі «Про міграцію в Центральній та Східній Європі» вперше заговорили про цю проблему. Це викликало бурю запитань у журналістів та розповідей учасників. Ян Черник із громадської організації «Соціополіс» у кількох словах описав клієнтську систему:
- Найбільше в Чехії працює людей із Західної України. Набір здійснюється в більшості випадків безпосередньо в Україні - за допомогою агентств, які оформлюють візи і мають контакти в Чеській Республіці. Клієнти, як правило, пропонують не лише роботу, а й проживання в гуртожитках або в орендованих квартирах. Клієнт дбає про те, щоб у разі втрати робочого місця одразу знайти заміну. За ці послуги клієнт забирає у працівників до 50% їхньої зарплати. Якщо вартість праці оцінюється у 80 крон на годину, то на руки працівник отримує лише половину цієї суми.
На перший погляд здається, що нічого страшного в цьому немає: працівник платить за посередницькі послуги працевлаштування. Однак він платить не один раз. Потрапивши до одного клієнта, він віддає від 30% до 50% своєї зарплати щомісяця. Чому ж він добровільно розстається зі своїми грошима?
Річ у тім, що чеське законодавство регулює приплив робітників-мігрантів. Йдеться саме про тих людей, які тимчасово приїхали до Чехії підзаробити. Щоб легально працювати в республіці, мігранту необхідно мати на це дозвіл. А щоб оформити своє законне перебування, потрібно отримати не лише згоду майбутнього роботодавця, а й дозвіл від біржі праці. Біржа за законом повинна знайти на вільне робоче місце чеха. Якщо за три місяці, прописані в законі, їй це не вдасться, вона має право виписати дозвіл на прийняття іноземця на роботу.
Гастарбайтер, який приїхав на кілька місяців до Чехії, як правило, не може чекати так довго. Та й на практиці ця система не працює: дуже мала кількість роботодавців згодна заради іноземця пройти процедуру отримання дозволу. Тому трудові мігранти звертаються за отриманням роботи до клієнта, який підшукує місце на нелегальних умовах. Оплата праці відбувається перерахуванням зарплати з рахунку роботодавця на рахунок клієнта, який потім обналіковує необхідні суми і передає гастарбайтерам. Ось за ці послуги мігрант щомісяця платить свої кровно зароблені гроші.
- Експлуатація полягає в тому, що працівник залежить від певного клієнта, - говорить Ян Черник із громадської організації «Соціополіс». - По суті, без клієнта мігрант безпорадний: не знає законів і місцевих правил. Тому клієнт має необмежену свободу і часто зловживає нею. Наприклад, затримує виплату грошей, не дозволяє працівнику самостійно шукати собі місце або легалізуватися, не кажучи вже про те, що не виплачує всю зароблену мігрантом суму. Самих працівників клієнти передають один одному, як рабів. Ця система нагадує середньовічне рабство, коли феодал використовував працю своїх невільників.
Друга за величиною діаспора в Чехії - українці. Вони і становлять основну масу нелегальних працівників у Чехії. Ще зовсім нещодавно, після відвідання президентом Чехії Вацлавом Клаусом України, президенти двох країн говорили про необхідність легалізації українців у республіці. Однак поки що далі розмов справа не пішла. Новий закон «Про іноземців», який нещодавно був ухвалений чеським урядом, пом'якшує умови перебування емігрантів у Чехії, однак ніяк не змінює статус робітників-мігрантів.
- Принцип організації ринку робочої сили в Чехії перебуває під впливом організованої злочинності, - вважає Ян Черник. - Тому я вважаю, що необхідно тимчасову трудову міграцію узаконити. Я не говорю про масову легалізацію, щоб кожен гастарбайтер, який перебуває в Чехії, в один момент отримав тут статус легального перебування. Але потрібно адміністративно полегшити працевлаштування. Наприклад, ліцензувати агентства-посередники, запровадити картки на тимчасове працевлаштування тощо. Це все в руках держави, яка, якщо зробить крок назустріч, отримає і довіру з боку трудових мігрантів.
Зміни необхідні, тому що в мережі клієнтів почали потрапляти не лише українські робітники, а й люди, які мають можливість легально працювати в Чеській Республіці. Чому?
- Парадокс цієї системи в тому, що під неї потрапляють і ті, хто має законне право працювати в Чехії, - розповідає далі Ян Черник. - Наприклад, жителі Прибалтійських республік, тобто країн, які є членами Європейського Союзу. Ці люди перебувають тут легально, але через мовні або адаптаційні проблеми їм важко отримати роботу. Вони шукають вільні робочі місця через посередника-клієнта. Тому що і в лавах тих, хто приїжджає сюди, існує стереотип, що виходець із країни колишнього Радянського Союзу може знайти роботу лише за допомогою посередника.
Клієнти існують тому, що їхні послуги користуються популярністю як у робітників, так і в роботодавців. Трудові мігранти займаються, в основному, прибиранням, за ними - чищення меблів, миття посуду або будівництво. Чехи не хочуть виконувати подібну некваліфіковану роботу за копійки, до того ж не згодні працювати 10-12 годин на день. Скільки людей задіяно в клієнтській системі, ніхто не може точно сказати. За приблизними даними, від 10 до 20 тис. осіб. Чому ж чеські політики заплющують очі на ринок нелегальної робочої сили, що розвивається?
Ось що сказав з цього приводу Ондржей Соукуп з Асоціації з міжнародних питань:
- Мені здається, така ситуація походить із загального неприйняття іноземців чеським суспільством. Також існує уявлення, що економічно ми не настільки багаті, щоб могли собі дозволити прийняти людей - біженців, мігрантів. Однак таке ставлення зрештою призводить до повного ігнорування потенційно освічених і працьовитих людей, які замість того, щоб працювати в Чехії легально, змушені або перебувати в тіньовій економіці, або вирушати з Чехії далі на Захід, де закони м'якші.