Суть програми проста: іноземець повинен знайти німецького роботодавця, а той – гарантувати мінімальний заробіток. Для більшості професійних груп ця межа становить 46 400 євро на рік, для дефіцитних професій – 36 200 брутто. Якщо ці умови виконуються, то після трьох років легального перебування в ФРН іноземець, а також члени його сім'ї отримують безстроковий вид на проживання.
Якщо ж він при цьому відвідував інтеграційні курси та опанував хоча б ази німецької мови, то цей термін взагалі скоротиться до двох років. Крім того, новий закон передбачає видачу спеціальної візи терміном до півроку виключно для пошуку роботи. Єдина умова тут – іноземець повинен довести наявність у себе на цей період достатніх фінансових коштів.
Спочатку програма «Синя карта» не мала особливого успіху: лише в поодиноких випадках видавалися види на проживання. Швидше за все, це було пов'язано з недостатньою «рекламою» цієї законодавчої процедури. За рік дії Blue Card, за даними Федерального відомства у справах міграції та біженців, у Німеччині виявилося 8 879 власників «синіх карт». Однак лише 2 536 осіб (28,56%) із загальної кількості дійсно в'їхали до країни за цією програмою. В усіх інших випадках йшлося про зміну статусу перебування іноземців у країні.
Наприкінці року були підбиті нові підсумки Blue Card. Виявилося, що на кінець жовтня 2013 року в ФРН було видано вже 12 199 таких документів. На думку керівництва Міністерства внутрішніх справ ФРН, темпи видачі «синіх карт» перевершили всі очікування. Так, за словами одного з чиновників міністерства, карти заслужили «значну популярність як у професіоналів високого рівня за кордоном, так і в іноземних випускників німецьких вишів». Найбільшу кількість іноземців, які скористалися цією програмою, становлять вихідці з Індії, Китаю та Росії.
Сповнені оптимізму у зв'язку з цим і німецькі експерти на ринку праці. У Торгово-промисловій палаті ФРН (DIHK) стверджують, що введення «синьої карти» в Німеччині є кроком у правильному напрямку, але вважають при цьому, що за ним у найближчому майбутньому мають послідувати й інші заходи. Наприклад, критики нинішньої міграційної політики Берліна пропонують знизити мінімальний розмір зарплати, необхідний для отримання Blue Card.
При цьому вказується, що середня річна зарплата для випускника німецьких університетів становить зараз близько 35 тис. євро. Значно збільшити кількість залучених до ФРН іноземних фахівців допомогла б і більш гнучка модель застосування «синьої карти». Йдеться про те, щоб під цю програму потрапляли не лише фахівці з вищою освітою. Адже необхідність в усуненні дефіциту кадрів у ФРН очевидна. З огляду на сьогоднішній демографічний розвиток Федеративної Республіки експерти Німецького агентства з праці (BA) вважають, що кількість працездатних жителів країни зменшиться до 2025 року на 6,5 млн осіб.
Звісно, у ФРН існують й інші імміграційні програми із залучення до країни кваліфікованих кадрів. Однак вони стосуються в основному жителів країн Євросоюзу. Наприклад, програма MobiProEU розрахована на молодих європейців, в основному з кризових країн ЄС, які хочуть розпочати у ФРН виробниче навчання. Основні витрати при цьому бере на себе німецька держава. На листопад минулого року з 3 800 осіб, які подали заявки в рамках цієї програми, 1 400 молодих людей уже розпочали своє виробниче навчання у ФРН.