Насправді, рішення про вступ до Шенгенської угоди нових членів, ухвалене ще три роки тому, підштовхнуло країни-новачки до того, щоб якомога швидше налагодити захист своїх зовнішніх кордонів. Десь – самостійно, десь – з фінансовою та технічною допомогою країн Західної Європи, східні сусіди Шенгену більш-менш упорядкували свої кордони «по периметру», так що тепер вони не бажають і дня зайвого чекати вступу до Шенгену. Їх можна зрозуміти: кожен день поза Шенгенською зоною приносить їм досить відчутні збитки. Втрати від різниці в тарифах митних зборів, непрозорість «внутрішніх» кордонів – все це обходиться країнам Східної Європи в немалу копійчину. Тому міністри внутрішніх справ ЄС, зібравшись у Брюсселі на чергову конференцію, дали «зелене світло» достроковому приєднанню новачків до Шенгену.
Нагадаємо, на даний момент членами цього митного союзу є 13 країн Євросоюзу (ФРН, Австрія, країни Бенілюксу, Данія, Швеція, Фінляндія, Італія, Іспанія, Португалія, Греція), а також Норвегія та Ісландія. Крім того, наступного року статус асоційованого члена має отримати Швейцарія.
У самого рішення про розширення Шенгенської зони є свої прихильники та противники. Наприклад, міністр внутрішніх справ ФРН Вольфганг Шойбле заявив: «Те, що має відбутися наприкінці цього року, є справжньою удачею для Німеччини». Зняття прикордонного та митного контролю між ФРН, Польщею та Чехією буде навіть відзначено окремим святом на так званому «пункті трьох кордонів». Це вельми серйозний крок: за статистикою, лише на німецько-польському кордоні за перші дев'ять місяців цього року було зареєстровано 9 млн перетинів в обидві сторони, а на німецько-чеському кордоні – 91 млн, тобто в десять разів більше. Крім цих країн, до Шенгену з кінця грудня вступають Угорщина, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва та Мальта. Втім, остання країна опиниться в Шенгені, як то кажуть, лише однією ногою: справа в тому, що прикордонний контроль знімається лише на сухопутних та морських кордонах, тоді як в аеропортах він збережеться до березня 2008 року. Оскільки острівна держава Мальта приблизно половину свого вантажопасажирського потоку отримує та відправляє повітряним шляхом, тут «повного Шенгену» доведеться трохи зачекати.
Ще одна острівна держава ЄС – Кіпр – відноситься якщо не до противників, то в усякому разі – до скептиків шенгенського процесу. Вступивши до Євросоюзу у 2004 році, Кіпр не поспішає відкривати свої внутрішні кордони. Давній член Шенгенської угоди, Австрія, взагалі ухвалила рішення не відкривати свої кордони з Чехією, а навпаки – укріпити їх ще більше. Це вельми образило чехів, проте зробити вони нічого не в змозі: зовнішні кордони Чехії, що проходять частково по важкодоступних перевалах Високих Татр, являють собою класичну «діру в паркані» – лазівку, якою легко можуть скористатися контрабандисти, що перевозять нелегальних мігрантів. Оскільки Австрія завжди була бажаною ціллю для цих людей – не дивно, що австрійська влада намагається звести на їхньому шляху якомога більше парканів.
Крім того, новачки ЄС, що вступили до Співдружності на початку цього року, Болгарія та Румунія, до Шенгену просто не готові – це визнають навіть місцеві влади. Тим не менш, вони заявили про своє бажання вступити до Шенгену «як тільки – так відразу». Втім, багато фахівців висловлюють серйозні побоювання, що це «як тільки» для згаданих двох країн-новачків ЄС колись в осяжному майбутньому настане, – занадто багато проблем накопичилося у місцевих прикордонників. Швидше, як передбачається, Болгарія та Румунія можуть розраховувати на так званий асоціативний договір, подібний до того, який підписала з країнами Шенгенської зони Швейцарія.
Борис АЛЬТНЕР.
ІА Росбалт