Репатріанти з України в аеропорту ім. Бен-Гуріона
– Натане, близько 30 тисяч репатріантів прийняв Ізраїль у 2015 році, причому дві третини цього потоку склали євреї з Франції, України та Росії. Який соціальний портрет вихідців з різних громад, де вони віддають перевагу селитися, наскільки швидко знаходять роботу?
– Зростання репатріації спостерігається четвертий рік поспіль, і в поточному році, як і в 2014-му, лідирує Франція, звідки приїхали 8000 осіб. Це досить традиційна громада – 60% єврейської молоді Франції відвідують або вже закінчили єврейські школи, а серед сімей, які переїхали до Ізраїлю, цей відсоток ще вищий. Практично всі бували раніше в Ізраїлі в рамках молодіжних програм, багато хто хоче продовжити тут єврейську освіту. На сьогодні молодь становить приблизно чверть репатріантів з Франції, близько 50% припадає на молоді сім'ї з однією-двома дітьми та 25% – це пенсіонери. Селитися «французи» в основному віддають перевагу біля моря, їхньою «столицею» в Ізраїлі вважається Нетанія, але останнім часом багато хто обирає Ашдод, Ашкелон, Хайфу і, звичайно, Єрусалим.
– Сфери зайнятості у французьких євреїв теж традиційні – це особи вільних професій, дрібні підприємці тощо?
– Майже у половини репатріантів з Франції освіта пов'язана з медициною, у дуже багатьох – з альтернативною медициною – китайською, наприклад, або таким напрямком, як акупунктура. Іноді цих спеціальностей немає в ізраїльських вишах, тому процес визнання дипломів займає кілька років. Парадоксально, але якщо свого часу ми боролися за визнання радянських дипломів, то зараз – французьких. Особисто я дотримуюсь простого підходу: якщо людина мала свій кабінет альтернативної медицини в Парижі і хоче відкрити такий самий у Тель-Авіві – треба дати їй таку можливість. Якщо його послуги не будуть затребувані – він прогорить, але навіщо штучно ставити йому перепони?
– Наскільки я знаю, багато французьких репатріантів вважають за краще зберігати свій центр життя в країні виходу...
– Це було актуально рік тому – тоді багато хто приїжджав у статусі туриста і приймав тут громадянство, зберігаючи і своє французьке підданство. Причиною тому – податкове законодавство. З недавніх пір ситуація змінилася – французькі закони стали жорсткішими, і людям доводиться обирати. Стримують алію і соціалістичні рудименти – великі оплачувані відпустки у Франції, хороші допомоги на дітей і, звичайно, соціальне житло, в якому проживає значна частина євреїв, в принципі готових до репатріації в Ізраїль.
– Ви маєте на увазі неблагополучні паризькі передмістя з великим мусульманським населенням?
– Так, але справа не тільки в сусідстві. Просто люди не можуть продати свою соціальну квартиру у Франції, відповідно їм складно придбати житло в Ізраїлі, і це гальмує алію – цього року приїхали 8000 осіб, а могли б приїхати 14000 – саме стільки людей вже ініціювали процес своєї репатріації. За нашими оцінками, майже половина французьких євреїв прийняли принципове рішення про те, що їхні діти не будуть жити у Франції. Це тривалий процес, і ми – ЄА «Сохнут» та уряд Ізраїлю – можемо його прискорити, лише знайшовши вирішення квартирного питання, проблеми визнання дипломів тощо.
– Причини виходу з Франції зрозумілі – зростання антисемітизму та непокоююча ситуація у сфері безпеки (трагедія Charlie hebdo, останні паризькі теракти тощо). Репатріація з України (про яку ми поговоримо нижче) зумовлена війною на Донбасі, і це теж очевидно. Але чим пояснити суттєве зростання алії з Росії?
– Це явище останнього року: якщо у 2014-му з Москви до Ізраїлю виїхало 1000 осіб, то цього – 2500, а всього з Росії – 6500 осіб. Такого не було дуже давно, у 1990-ті репатріація йшла, в основному, з російської провінції. Я спілкуюся з новоприбулими і бачу перед собою єврейську інтелігенцію, яка, загалом, не збиралася до останнього часу покидати країну – це люди культури, мистецтва, журналісти, бізнесмени. Сьогодні вони бояться, що процес самоізоляції Росії від західного світу зайде занадто далеко, і це їх не влаштовує. Не всі ще вирішили, де саме буде центр їхнього життя, але поки вони їдуть до Ізраїлю, вивчають іврит, шукають себе на новому місці. До речі, інтерес до наших ульпанів у Москві та інших містах Росії останнім часом суттєво зріс, а після того, як ми зробили їх частково платними, то й контингент змінився, – раніше переважали пенсіонери, зараз домінує молодь.
– І все-таки Росію випередила Україна, яка зайняла друге місце у світі за кількістю репатріантів. Не секрет, що багато хто з 7000 наших співвітчизників, які прибули цього року до єврейської держави, – це жителі Донбасу, евакуйовані із зони бойових дій. Який відсоток цих людей у загальному потоці репатріантів?
– Ті, хто виїжджає безпосередньо з районів АТО, становлять 50% репатріантів з України, насправді ж біженців з цих регіонів набагато більше, оскільки частина тимчасово переміщених осіб прибуває до Ізраїлю з Харкова, Дніпропетровська або Києва, де вони живуть в останні місяці. Тож частка вихідців з Донбасу серед репатріантів може сягати і 70%.
Інші – це жителі мирних областей України, які просто вирішили будувати своє життя в Ізраїлі. Серед них теж досить багато лікарів, для яких існують спеціальні програми і яким ми пробили дорогу, вирішуючи проблеми їхніх французьких колег по цеху. Неймовірно високий інтерес до програм проекту МАСА, який пропонує навчання в ізраїльських вишах протягом одного або кількох семестрів. Молоді люди хочуть спробувати себе в новій реальності та визначитися, де їм будувати кар'єру – на сьогоднішній день Україна, мабуть, на першому місці у світі за затребуваністю цих програм.
– Чим взагалі абсорбція-2015 відрізняється від 1990-х років, які помилки були враховані та висновки зроблені?
– Як не дивно, алія тих років більше нагадувала біженців, ніж нинішня, хоча тоді не йшла війна на Донбасі (за один грудень 1991 року лише з СРСР до Ізраїлю приїхали майже 30 000 осіб – як за весь 2015 рік з усіх країн світу, – прим. М.Г.). 25 років тому ми мали справу з людьми, які ринули в країну через раптово відчинені двері.
Сучасні репатріанти набагато краще підготовлені – вони більш-менш уявляють, що на них чекає, майже ніхто сьогодні не приїжджає на порожнє місце, в Ізраїлі існує майже мільйонна «російська» громада з розгалуженою системою внутрішніх зв'язків, тому й інтеграція проходить легше. Багато міст давно стали центрами російськомовної алії – Ашдод, Хайфа, Беер-Шева, Нацрат-Іліт, Карміель та ін.
В 1990-х ізраїльтяни не довіряли радянським дипломам – їх, по-перше, не визнавали, по-друге, висували особливі вимоги при підтвердженні документів про освіту і, по-третє, неохоче приймали на роботу їх власників. Сьогодні всім очевидно, скільки багато придбала країна з приїздом фахівців з колишнього СРСР, і вже нічого нікому не треба доводити – ізраїльські лікарні шукають лікарів з дипломами медичних вузів Москви, Києва, Харкова та інших міст.
Набагато більше уваги приділяється зараз вивченню івриту – в 1990-ті багато репатріантів намагалися швидше влаштуватися на роботу, так і не вивчивши мову, що потім позначилося на їхній кар'єрі. Сьогодні ж ще на етапі підготовки до репатріації пропонується широкий спектр програм з вивчення івриту, в тому числі професійного.
– Чи є у вас дані про кількість репатріантів, які покинули Ізраїль через кілька років після приїзду?
– Так чи інакше, але з мільйона осіб, які приїхали з колишнього СРСР за останні чверть століття, 85-90% продовжують жити в Ізраїлі. Крім того, у великих містах СНД, в основному в Москві, живуть десятки тисяч російськомовних ізраїльтян, які ведуть бізнес у країні виходу, але не поривають зв'язків з Ізраїлем. Відсоток тих, хто покинув країну назавжди, – мізерний.
Серед французьких євреїв, до речі, аналогічна ситуація. Багато з них – вихідці з Північної Африки, просто півстоліття тому одна частина їхньої родини вирушила до Франції, а інша – до Ізраїлю. Сьогодні ці сім'ї возз'єднуються, причому в Ізраїлі, а не у Франції. І, до речі, не в усьому винний фактор антисемітизму, багато що визначається економікою, стан якої сьогодні в Ізраїлі кращий, ніж у ряді країн старої Європи. Всі міжнародні агентства визначають кредитний рейтинг Ізраїлю на рівні A1 зі стабільним прогнозом. Зі 140 країн у глобальному рейтингу конкурентоспроможності Ізраїль посів 27 місце. Зрештою, ми посідаємо 11 місце в щорічному рейтингу найщасливіших країн світу, обійшовши США, Великобританію та Німеччину.
Звісно, вихідці з різних громад поводяться по-різному – американцям, які приїжджають до Ізраїлю з більш заможної країни, складніше адаптуватися. До того ж, як правило, більша частина сім'ї такого репатріанта залишається в США, тому приблизно 40% вихідців з США повертаються через кілька років перебування в Ізраїлі.
Що стосується уродженців колишнього СРСР, то, при всіх труднощах, що супроводжували алію 1990-х (жартівливо, в маленьку країну приїхало інженерів та лікарів більше, ніж було у всьому Ізраїлі), сьогодні – через 20-25 років – ми бачимо, що для більшості новоприбулих інтеграція пройшла успішно. Тому з великою часткою ймовірності можна передбачити, що і ті, хто приїжджає сьогодні, з часом досягнуть рівня життя не нижче, а то й вище, ніж у середньому по Ізраїлю.
Розмовляв Михайло ГОЛЬД.
Газета «Хадашот»