Біженці, які прибули з Сирії, з великою ймовірністю отримують у Німеччині притулок. У цьому питанні німецьке Федеральне відомство у справах міграції та біженців (BAMF) вдається до так званого квотування. Йдеться про частку населення з певної країни, громадяни якої або отримують статус біженця, або мають право перебувати в Німеччині з іншої причини.
У випадку з сирійцями квота становить майже 100 відсотків, і вони очолюють статистичний рейтинг. Людей, яких у статусі так званих «контингентних біженців» привозять до Німеччини безпосередньо з таборів для біженців, наприклад, у Лівані, взагалі не повинні проходити жодних бюрократичних процедур для отримання притулку. Їм одразу видається тимчасовий дозвіл на перебування – з гуманітарних міркувань.
Хороші шанси на визнання також у прибулих з Іраку, де так само, як і в Сирії, вирує громадянська війна (квота, згідно з інформацією BAMF, майже 90 відсотків). Та ж ситуація – з громадянами Еритреї, уряд якої вважається одним із найрепресивніших у світі (квота – майже 80 відсотків).
Сирійці, еритрейці, а також представники різних релігій (християни, мандеї, єзиди) з Іраку більше не повинні під час особистої бесіди з представником відомства роз'яснювати причини своєї імміграції. Для прискорення процедури отримання притулку вони можуть зробити це письмово. Однак бувають і винятки. Наприклад, коли у BAMF виникають «обґрунтовані сумніви» щодо особи тих чи інших прохачів притулку, за оформлення статусу яких несе відповідальність не Німеччина, а інша держава. Інший випадок – коли йдеться про осіб, «чий статус біженця не може бути визначений».
Група країн із середнім квотуванням досить широка, до того ж поняття «середнє» досить відносне. Тим не менш, можна виділити ряд тенденцій. У кожному випадку запит на притулок має бути обґрунтований. Просто приїхати з однієї з цих країн для отримання статусу біженця недостатньо, навіть якщо ситуація в цьому регіоні вважається політично складною або нестабільною.
У цьому списку на першому місці знаходиться Афганістан (квота – 40 відсотків), далі йде Пакистан (майже 12 відсотків) та Нігерія (6 відсотків). Також можна перерахувати ще багато країн, але у зв'язку з тим, що з них надходить порівняно небагато прохань про притулок, в основних статистичних викладках вони окремо не згадуються.
Прибулі зі східнобалканських країн майже не мають шансів на отримання притулку в Німеччині. Тим не менш, громадяни цих країн належать до найбільшої групи подавців клопотань про надання притулку. До таких країн входять Албанія, Чорногорія, Косово, Боснія і Герцеговина, Македонія та Сербія. Уряд ФРН уже оголосив три останні держави «безпечними країнами походження».
За законом про процедуру надання притулку «на підставі загальної політичної ситуації існує законне припущення, що там не мають місця ані політичні переслідування, ані негуманні та такі, що принижують гідність, покарання та поводження з людьми». При цьому партії блоку Анґели Меркель ХДС і ХСС охоче визнали б безпечними також Косово, Албанію та Чорногорію. Однак партія «зелених» заявила, що через переслідування етнічної меншини ромів це неможливо.
У кожної країни Євросоюзу є свій подібний список. Однак Єврокомісія має намір запропонувати спільний для всіх держав ЄС перелік «безпечних країн походження». До нього можуть увійти всі країни, які мають перспективу входження до ЄС, – шість балканських держав та Туреччина. Глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер при цьому підкреслив, що громадян цих країн «не позбавляють права на притулок у принципі». У Німеччині діє наступне правило: якщо громадяни цих країн доведуть, що вони, всупереч загальноприйнятим припущенням, піддаються переслідуванням, то їм можуть надати притулок. Але їхні шанси досить невисокі, а отже, ймовірність депортації велика.
Крім цього, до «безпечних країн» німецькі відомства відносять Гану та Сенегал. У ЄС також подумують про те, щоб помістити африканські країни до загальноєвропейського списку.