Переваги цього очевидні – ви можете вибрати готель з тисячі готелів, що існують у місті, а не з двох-трьох, пропонованих туроператорами. Можете літати дешевше, оскільки навчитеся відстежувати розпродажі авіакомпаній. І навіть аргумент «я заплатив гроші, віддав паспорт, і мені все зробили» вже не працює. І для незалежної подорожі, і для поїздки через турфірму в більшості випадків треба збирати один і той самий пакет документів на отримання візи, так само ходити на співбесіди в консульство. Тільки у випадку самостійного отримання європейської візи ви заплатите €35, а через турагентство вона обійдеться в €70.
Рекомендуємо десять кроків на шляху до того, щоб навчитися подорожувати самостійно.
Крок перший – збір інформації
Потрібно намітити точку на карті, куди божевільно хочеться потрапити. Або кілька точок.
Визначившись із напрямком, починаємо збирати попередню інформацію. У цьому можуть дуже допомогти туристичні форуми. У який сезон туди краще їхати? Доводиться обирати між сприятливими погодними умовами (коли в будь-якій більш-менш відомій місцевості натовпи туристів) і можливістю насолодитися пам’ятками в тиші, спокої та... холоді. Чи потрібні візи та як їх отримати? Скільки приблизно може коштувати готель? І не забуваємо про безпеку: райони воєнних дій – не найкраще місце для туризму.
Крок другий – купівля авіаквитка
Точний час поїздки краще пов’язати з купівлею авіаквитка. Практично всі авіакомпанії час від часу влаштовують розпродажі. Слід лише визначити, хто саме літає в потрібному напрямку, і періодично заходити на відповідний сайт. Можна розглянути і непрямий переліт: дістатися до найближчого закордонного пункту, а далі пересісти на борт авіакомпанії-дискаунтера.
Оптимальний термін початку підбору квитків – приблизно за три місяці до «дати ікс», адже деякі авіакомпанії розпродають все в останній момент, а деякі, навпаки, закладають низькі тарифи заздалегідь, і ближче до дати від’їзду квитків може просто не залишитись. На багатьох сайтах авіакомпаній зараз є можливість обрати дату «плюс – мінус три дні». Трохи зсуваючи дати, можна купити авіаквитки вартість яких буде в два-три рази дешевше.
Починати з купівлі квитка слід ще й тому, що його, можливо, доведеться пред’явити в посольстві, причому представництва іноземних держав набагато прихильніше ставляться до тих, у кого не просто заброньований, а повністю оплачений авіаквиток. Відомі випадки, коли чиновники телефонували в авіакомпанії та перевіряли, чи є місця на заброньований рейс.
Звичайно, може трапитися, що у візі відмовлять. Але якщо квиток куплений, наприклад, у російській авіакомпанії, то, згідно з прийнятими восени минулого року новими правилами авіаперевезень, гроші мають повернути повністю, якщо пасажир звернеться з таким проханням за 24 години до вильоту. Причому жодні застереження в умовах тарифів і внутрішніх правилах авіакомпанії не діють. Із осені минулого року всі куплені за повну вартість або за спеціальними акціями авіаквитки – повернені.
Крок третій – бронювання готелю
Броню готелю також доведеться пред’явити в консульстві. Готель обираємо та резервуємо через Інтернет – у мережі чимало спеціалізованих сайтів. Краще скористатися одразу кількома подібними ресурсами – асортимент буде відрізнятися, але ціни на один і той самий готель – ні. Можна використовувати рекомендації туристичних форумів і, обравши готель, замовити місця безпосередньо через його сайт.
Що враховувати при виборі готелю? Потрібно знайти золоту середину між ціною, місцезнаходженням, близькістю до транспортних розв’язок або історичного центру міста та рівнем комфорту. Уважно вивчіть додаткові умови: чи є сніданок, сейф у номері, Wi-Fi тощо. Деякі готелі за певної кількості ночей надають трансфер з аеропорту або безкоштовну вечерю, що теж не завадить. Обов’язково прочитайте відгуки про готель. Але враховуйте, що однозначно позитивних рецензій не буває ніколи: є лише різниця між зрідка трапляються претензіями до прибирання та розповідями про те, як постояльців грабували на підході до готелю. Якщо виїжджати з готелю доведеться рано, то можна спробувати розшукати готель поблизу зупинки автобуса, що прямує до аеропорту, або взагалі обрати нічліг у містечку неподалік від аеропорту (в орієнтуванні на місцевості дуже допомагає Google maps).
Бажаючи знайти житло дешевше, не нехтуйте сайтами, присвяченими бронюванню хостелів. На цих же ресурсах трапляються й так звані бюджетні готелі. Можна заощадити на відсутності в номері ванни, туалету або відмовившись від сніданку.
Щоб забронювати готель через сайт, потрібно ввести номер пластикової картки. Умови в кожній системі свої. Зазвичай гроші з рахунку заздалегідь не знімають, хіба що незначну кількість, аби перевірити, що картка дійсна. При завчасному (як правило, за один-два дні) скасуванні бронювання штраф не стягують. При бронюванні дешевих готелів та хостелів часто списують безповоротну заставу – 5-10%.
Крок четвертий – довідка з роботи
На жаль, на планеті не так багато країн, куди наших співвітчизників пускають без візи. Насправді страхи навколо отримання дозволів на в’їзд дещо перебільшені. Збираємо пакет документів і паралельно записуємося в консульство.
Довідка з роботи про зарплату – один з обов’язкових пунктів у списку. Зрозуміло, що чим вищий заробіток, тим благонадійніше виглядає людина в очах консульських чиновників. Країни Шенгенської угоди привітно зустрічають людей із доходами вище $600-800 на місяць, а співробітники британського консульства вважають, що навіть люди, які щомісяця отримують $1.000, не завжди можуть дозволити собі подорож до їхньої країни.
Занадто високий заробіток теж викликає підозри: були випадки, коли у візі відмовляли на підставі того, що 19-річна людина не може заробляти кілька тисяч євро на місяць.
Крок п'ятий - довідка з банку
Якщо раніше посольства просили пред'являти готівку або тревел-чеки, то зараз більшою популярністю у чиновників користуються довідки з банку. Сенс цієї вимоги - підтвердити, що у людини достатньо коштів для перебування на території іноземної держави (з розрахунку близько €50 на день). Причому зовсім не обов'язково пред'являти чиновникам відомості про всі мільярди на рахунку - достатньо обмежитися формулюванням «сума на рахунку перевищує $2.000». По правді кажучи, консульства цим проблему не вирішили: наші громадяни, як і раніше, взявши валюту в борг, кладуть на рахунок всього на пару днів.
Крок шостий - страховка
У багато країн вас без страховки не пустять, тому доведеться вирушити до страхової компанії та купити поліс. Сума страхового покриття для поїздок до країн Європи має бути не менше €30 тис. Тим, хто збирається кататися на лижах чи пірнати з аквалангом, доведеться заплатити трохи більше, замовивши «спортивне розширення».
Перед придбанням поліса уважно прочитайте, оплату яких саме послуг готова взяти на себе страхова компанія: деякі ризики (польоти на параплані, вагітність тощо) жодна компанія покривати не погодиться.
Крок сьомий - фотографія
Вимоги до фотографії потрібно читати особливо уважно. Знаходяться ще індивідууми, які приносять до консульств власні зображення, вирізані з сімейного альбому. Тим часом саме «неправильне» фото - одна з основних причин, через які можуть не прийняти документи.
Фотографія має бути новою. Пишні зачіски краще на час приборкати, щоб волосся не закривало обличчя та вуха. Простіше роздрукувати вимоги та принести їх фотографу: він підбере і потрібний фон, і масштабує зображення так, щоб від верхівки до краю, і від носа до підборіддя була необхідна кількість міліметрів.
Крок восьмий - заповнення анкети
Анкету можна взяти в Інтернеті. В мережі (не обов'язково на сайті консульства) знайдеться і зразок її заповнення. Варто уважно дотримуватися всіх зазначених вимог: роздруковувати на аркушах з двох сторін, заповнювати від руки або на комп'ютері, російською або іноземними мовами. У деяких країн (наприклад, Великої Британії) необхідно попередньо заповнити анкету на сайті.
Як вже згадувалося, думка про більш простий шлях оформлення візи через туркомпанію часто не відповідає дійсності. Такий самий пакет паперів доведеться збирати і тим, хто вирішив звернутися до турфірми. І так само, за необхідності, самому їздити на інтерв'ю до посольства, здавати відбитки пальців, та ще й коштувати це буде дорожче – туроператори в ціну зазвичай закладають свої витрати на прийом документів та роботу кур'єрів.
Крок дев'ятий - отримання візи
Головне правило при спілкуванні з будь-яким консулом - не обманювати. Подавати документи потрібно до консульства тієї країни, де планується провести більшу кількість ночей. Тобто якщо мандрівник збирається прилетіти на п'ять днів до Відня, потім провести тиждень на Лазурному березі у Франції і закінчити вояж трьома добами в Барселоні, то подавати документи можна тільки до французького консульства. Але в пакет документів потрібно при цьому включити копії всіх авіаквитків та підтвердження бронювання всіх готелів, щоб «виправдати» кожен день запитуваної візи.
Спроби звернутися до «легкого» посольства, отримавши, наприклад, візу до Фінляндії як основну мету поїздки, побути там транзитом і рвонути на тиждень до Німеччини, можуть закінчитися плачевно. Якщо на кордоні знайдуть квитки для подальшого вояжу (а зробити це прикордонникам не так вже й важко), в'їзд до Шенгенського простору на найближчі років п'ять буде закрито.
Звертатися до консульства варто заздалегідь: в одних існує чимала жива черга, в інших - запис по телефону, але тільки на місяць вперед, в третіх, зарезервувавши час на наступний день, можна отримати візу через три доби. Згідно з угодою з ЄС про полегшення візового режиму, клопотання про в'їзд до країн Європи мають бути розглянуті консульствами протягом 10 календарних днів, однак у деяких випадках цей термін може бути збільшений до місяця.
Крок десятий та останній – складання програми
Можна цей крок опустити: деякі вважають за краще нічого не планувати і подорожувати, куди очі бачать. Однак якщо за кілька днів хочеться побачити «майже все», про програму все ж варто подбати.
Обираємо музеї-виставки-концерти-театри-магазини, які хотілося б відвідати. Як правило, в наш час кожен подібний заклад має свій сайт. Посилання на ці ресурси та ще багато корисного для туриста можна знайти на порталах туристичних представництв міст (наприклад, Парижа, Берліна, Лондона). З'ясовуємо, як дістатися, звіряємо відстань по карті, розраховуємо час, витрачений на дорогу та на «об'єкт».
Не забуваємо також і про спеціальні пропозиції: у певні дні музеї працюють безкоштовно, іноді закриваються пізніше звичайного - вся ця інформація стане в пригоді. Те, що сайти іноземними мовами - не перешкода. У тому ж Інтернеті повно on-line перекладачів.
Програма готова? Тоді наостанок варто розслабитися і звикнути до думки, що на 100% здійснити її все одно не вдасться. Деякий елемент непередбачуваності - це, мабуть, найцінніше в самостійній подорожі.