Тренування вогнем минуло не дарма
Чотири стихії – повітря, земля, вода і вогонь. Через три з них команда «Equites» уже пройшла (згадайте заплив під льодом Алмазного озера, «тренувальний пробіг» по Африці та акробатичні етюди на повітряних кулях). Залишився не приборканим тільки Червона Квітка. Пекельну температуру хлопці приберегли на середину своїх «Десяти кроків до Африки». Недарма п'ятий крок отримав назву «екваторіальний».
Нагадаємо, що ця програма являє собою цілу серію вчинків, які здійснює команда «Equites» у рамках загального режиму тренувань перед Африканським Переходом і демонструє особливі можливості людського організму та людського духу. Похід команди, що складається з трьох професійних авантюристів – Голтіса, Костянтина та Олександра – вздовж усього узбережжя Африки, довжиною 70 тисяч кілометрів і тривалістю близько року, стане основою для принципово нової телевізійної шоу-гри. Її робоча назва – «Афродром або Українці, які перевернули Африку».
А поки команда не втомлюється вражати глядачів і читачів, а також обивателів, які випадково опинилися в радіусі трьохсот метрів від місця дійства. Отже – Оболонська набережна. Натовпи зівак, які прогулюються масивом (слово-то яке!) з чотириногими та двоногими улюбленцями і незмінною пляшечкою «Оболонського», задовго до початку шоу почали концентруватися навколо дивних приготувань на пляжі. Наряд міліції, «сек'юріті» з «уокі-токі», роботяги з якимись жердинами та коробками... Забавно, цікаво, а головне – безкоштовно.
У натовпі одна за одною народжувалися здогадки, поки до місця подій не підкотили два переповнені журналістами автобуси. «А ось і цирк приїхав», – єхидно кинув хтось у наш бік. Але представники «другої найдавнішої» гордо прослідували на відведені для них місця в перших рядах імпровізованого «партеру». У руках у кожного – по прес-релізу, прочитавши який шоу вже можна й не дивитися. Але робота є робота. Сконцентрувавшись біля купи коробок, які вже облиті якоюсь вогненебезпечною гидотою, чекаємо дійства. Незмінні ведучі Ігор Моляр і Маша ласкавим словом і погрозами відігнали, нарешті, натовп найбільш настирливих і безстрашних «журналюг» на безпечну відстань і... «Чу, я чую гармат грім!» Вибачте, рокіт мотора джипа. У темряві (забув сказати, що все це відбувалося ввечері) майнули фари, а через кілька миттєвостей сніп світла тойотівської «люстри» заглушив колір полум'я палаючих коробок. Заглушив колір, але ніяк не температуру. Сніп іскор зметнувся над автомобілем, що протаранив перешкоду... Моляр щось пролепетав про небезпеку займання лакофарбового покриття «Тойоти», але ми не злякалися. І хлопці теж.
До речі, вони виступали в урізаному складі. Справа в тому, що Костянтин на тренуванні отримав травму, і його товаришам довелося буквально примотати його колючим дротом до лікарняного ліжка – настільки сильним було прагнення Кісті бути «з товаришами».
А далі почалося, власне, саме шоу. Вогняний коридор довжиною 20 і шириною 2 метри вже чекав своїх жертв. Полум'я (о, яке воно гаряче!) із задоволенням пожирало клоччя на жердинах, а в цей час Голтіс і Саша на велосипедах «Giant» по піску мужньо долали вогняні метри. Але на велосипеді, виявляється, нецікаво.
Голтіс, немов Тарзан, видерся на дерево і по тросу крізь чорний дим і помаранчевий вогонь благополучно ковзає до землі. А Саша розвертається назад і через вогонь біжить підтюпцем. Шкода, що він лисий... Вогняна копиця волосся йому була б гарантована. Оце було б шоу!
Кажуть, що звикнути до вогню не можна. Навіть погортавши сонник, дізнаєшся не найоптимістичніші прогнози щодо цієї стихії. Однак бути готовим до зустрічі стіни полум'я – не завадить. Африка, все-таки: військові конфлікти, пожежі в савані, може, який вулкан трапиться. Прокинувшийся.
Але головне, «Equites» довели, що не втрачають присутності духу в будь-якій ситуації, і жалюгідною пожежею наших хлопців з пантелику не зіб'єш.
В інтерв'ю вашому кореспонденту Голтіс сказав: «В Африці в тіні 60 градусів. Не виключено, що ми потраплятимемо в місця, де горітимуть савани, джунглі. І акція, проведена сьогодні, – це демонстрація того, що психологічно ми готові до подібного роду ситуацій».
– Я був на зораних полях. Я готовий. Дивись! – Мауглі підняв над головою горщик з вугіллям.
– Добре! Ось що: я бачила, як люди встромляють у це суху гілку, і тоді на її кінці розквітає Червона Квітка. Ти не боїшся?
– Ні! Чого мені боятися?
Ось, власне, і все. Те, що можна назвати шоу, вклалося в п'ятнадцять хвилин. З іншого боку, хлопці ще раз довели, що готуються до подорожі ретельно і всебічно. Не вистачає, хіба що, «циркацтва», театрального дійства. Того, що могло б запалити не клоччя, а публіку. А так, я знову гордий за нашу команду.
Кажуть, наступна акція буде на воді. Слідкуйте за нашими репортажами.