Сам по собі закон «Про громадянство Російської Федерації» особливих претензій у чиновників не викликає. Але мало хто знає, що кожен іноземець, який хоче отримати російський паспорт, спочатку стикається зовсім з іншим законом - «Про правовий статус іноземних громадян у Російській Федерації», прийнятим у 2002 році. І, на думку юристів, саме цей нормативний акт породив чергову хвилю нелегальної міграції. Хоча в побутовому сенсі жертв недосконалого правового регулювання складно назвати нелегалами.
«Виконувати всі пункти цього закону неможливо, - заявила лідер руху «Громадянське сприяння» Світлана Ганнушкіна. - Його треба просто переписувати. І почати слід з того, щоб запровадити тимчасове посвідчення особи іммігранта. Поки цього немає. У результаті людей, які бажають на цілком законних підставах отримати дозвіл на тимчасове проживання, починають ганяти по колу. А в результаті зростає корупція та нелегальна міграція».
Варто зазначити, що з правозахисниками згодні і у Федеральній міграційній службі. «Закон просто недосконалий, - заявив журналістам на умовах анонімності високопоставлений співробітник управління імміграційного контролю. - Починаючи навіть з того, що зареєструватися за місцем перебування у відведені для цього три дні неможливо. У кращому випадку за сприятливого збігу обставин на це йде 10 днів. Тому днями відбулося засідання робочої групи ФМС із внесення змін до закону «Про правовий статус іноземних громадян у Російській Федерації». Ці пропозиції не остаточні і потребують ще деяких доопрацювань. Тільки коли роботу буде завершено повністю, законопроект відправиться до Держдуми».
Щоправда, суть поправок у міграційній службі так і не розкрили. Але зазначили, що крім непомірного для простого іммігранта набору документів їх не влаштовує і запроваджене законом квотування дозволів на тимчасове проживання. Для різних регіонів Росії це різні цифри, які встановлюються за законом, виходячи з демографічних потреб регіону. До речі, квотами також вкрай невдоволені і правозахисники.
«Квоти на тимчасове проживання - повний абсурд, - заявила Світлана Ганнушкіна. - Їх затверджує уряд за заявою голів місцевих адміністрацій. Але при цьому жодних обґрунтованих методів, якими ці квоти мають бути, не існує. Так, губернатор може запросити хоч п'ять тисяч місць, хоч нуль. І практично жодної мотивації від нього не вимагається. У результаті люди проти своєї волі стають нелегальними мігрантами».
Поза квотою
Але ж саме квотами виправдовуються паспортисти, відмовляючи у прийомі документів на тимчасове проживання навіть у народжених у РРФСР людей, які зараз проживають в інших країнах СНД. Як повідомляє власкор «Новых Известий» у Волгоградській області Станіслав Аніщенко, обласні громадські організації, які займаються захистом прав переселенців, а також апарат уповноваженого з прав людини в регіоні виявилися завалені скаргами на роботу паспортно-візових служб області. Переселенці, переважна більшість яких народилися в Росії, але з різних причин проживали за її межами, не можуть отримати документи навіть на тимчасове проживання на історичній батьківщині. Безпідставно відмовляючи у прийомі документів, співробітники ПВС, на думку правозахисників, збільшують і без того чималу кількість нелегальних мігрантів. Паспортисти, своєю чергою, посилаються на невисокі квоти для прийому переселенців.
Для Волгоградської області квота на 2005 рік становила 1.500 дозволів. Цього виявилося мало, оскільки вже наприкінці весни вона була витрачена, але потік «поверненців» не слабшав. Причому ніхто і не думав сповіщати тих, хто тільки збирається переїхати в регіон, про те, що квота закінчилася. «У результаті люди приїжджають у Волгоградську область, а в паспортно-візових службах їм одразу заявляють, що документи на видачу дозволів на тимчасове проживання не приймають, - пояснив уповноважений з прав людини в регіоні Михайло Таранцов. - В інших випадках документи все ж приймають, реєструють новоприбулого за місцем перебування, а після закінчення 30-ти встановлених законом днів людині кажуть, що квота скінчилася, радячи повертатися «звідки приїхали». Повернутися він уже не в змозі - немає грошей. Таким чином, кількість нелегалів в області збільшується ще на одну людину. Причому переважна кількість цих «нелегалів» не підпадає під квоту і має законні підстави проживати на території Росії.
До категорій, «які не підпадають під квоту», належать, наприклад, громадяни, які народилися в Росії; сім'ї, які возз'єднуються; непрацездатні люди, які не є громадянами Російської Федерації, у разі проживання в РФ їхніх дітей, громадян Росії.
До останньої категорії «квотних пільговиків» належить і 73-річний В'ячеслав Фуров, який разом із дружиною перебрався на батьківщину в Ленінський район Волгоградської області з України, в якій він жив з 1970 року. «Мені ніхто не може пояснити, чому ж я не можу отримати громадянство? - дивується переселенець. - Без громадянства мені не платять і пенсію. Я народився в Росії, виріс у Росії і працював у Росії. Не зі своєї волі - мене направили від підприємства - переїхав в Україну. У мене стаж - 53 роки! Зараз я повернувся на батьківщину, а мені кажуть, що пенсію тут я отримуватиму в кращому разі років через п'ять!»
Офшор для іммігрантів
За Санкт-Петербургом уже давно закріпилося горде звання іммігрантської Мекки СНД. Пов'язано це з гострою демографічною кризою в Північній столиці. З 1990-х років населення тут скоротилося на мільйон осіб, гостро бракує робочої сили та менеджерів середньої ланки. На відміну від Москви та Московської області, де давно воюють з нелегалами, Пітер залишається відкритим містом. Деякі городяни та жителі області зробили реєстрацію мігрантів у себе вдома прибутковим бізнесом.
Але якщо до гастарбайтерів у ПВС питань немає, то до народжених в Росії «іноземців» претензій чомусь маса. «Справа не в тому, що до них чіпляються в ПВС, справа в законі, виконати який практично неможливо, - заявив голова комісії Законодавчих зборів з питань законності та правопорядку Аркадій Крамарєв. - Відомі випадки, коли батькам дають громадянство, а дитині - ні, тому що вона народилася, скажімо, в Бішкеку або Ташкенті».
За словами Аркадія Крамарєва, отримати російське громадянство народженим в Росії так само складно, як іноземцям. «Я вважаю, що наших потрібно захищати завжди і всюди, і в законі мають бути преференції для цієї категорії людей, - каже депутат, - але російські закони про громадянство орієнтовані на гастарбайтерів і біженців. А що робити, наприклад, військовим, які під час розпаду СРСР опинилися в Україні або Казахстані, там не сказано. От і тиняються вони по інстанціях. Буває так, що дозвіл на отримання російського громадянства, виданий нашим консульством десь у Середній Азії, тут відмовляються приймати. Людина автоматично перетворюється на нелегального мігранта. А в цей час 70% населення Абхазії спромоглося обзавестися російськими паспортами».
Голова комісії переконаний, що це загальноросійська проблема, яку необхідно вирішувати на державному рівні. Поки не будуть скасовані невиконувані вимоги закону про громадянство, тисячі уродженців Росії залишаться нелегалами. «Наприклад, у нас для проходження процедури необхідно надати довідку з місця навчання. Якщо багато країн такі документи можуть надати, то Узбекистан, який і в радянські часи не бажав підкорятися загальносоюзним вимогам, подібний папір ніколи не дасть, - каже Крамарев. - Або як, скажімо, людина має довести, що вона не була громадянином того ж Узбекистану? Немає такої документальної форми, яка підтверджує негативний факт. Немає довідок, що свідчать, що цього не було. Це абсурд».
Однак є регіони, в яких квоти в кілька разів вищі, ніж у середньому по Росії. Так, на постійне проживання до Владивостока з СНД практично ніхто не їде. Не дивно: з краю тікають самі місцеві жителі. Щороку з найпівденнішого далекосхідного регіону до інших регіонів країни виїжджають 10-13 тис. осіб.