На його думку, причиною всьому вимушена перерва в роботі з липня 2002 року - після набрання чинності закону приймалися необхідні підзаконні положення, накази та інструкції про «порядок застосування». У результаті фактично органи внутрішніх справ Москви почали прийом заяв від громадян лише з 5 березня 2003 року.
Тим не менш Олександр Барабанщиков визнав, що новий закон більш вимогливий до майбутніх громадян Росії. Хоча, наприклад, у Москві суворість при отриманні паспортів у 2003 році буде частково компенсована збільшенням квот на видачу посвідок на проживання - до 90 тисяч у 2003 році. Полковник Барабанщиков назвав цю цифру «дуже великою» порівняно з 10 тисячами заяв, які московські органи внутрішніх справ раніше обробляли щороку. А володарі посвідки на проживання першими зможуть претендувати на громадянство. Щоправда, не раніше ніж через п'ять років.
Більшість же проблем, які після прийняття закону з'явилися як у бажаючих отримати російське громадянство, так і в уроджених росіян, начальник паспортно-візового управління схильний вважати наслідком неорганізованості та неуважності самих цих людей. Нагадаємо, що навіть громадян Росії, які ніколи не залишали країну і не сумнівалися у своєму статусі, після 5 травня чекали неприємні сюрпризи. Зокрема, з'ясувалося, що громадянами не народжуються, а стають.
Взагалі-то, у статті 12 закону «Про громадянство» зазначено: «Дитина набуває громадянства Російської Федерації за народженням, якщо на день народження дитини обоє її батьків або єдиний її батько мають громадянство Російської Федерації (незалежно від місця народження дитини)». Але це аж ніяк не означає, що підтвердження громадянства відбувається автоматично і що документом, який підтверджує громадянство малолітніх росіян, є свідоцтво про народження, видане РАЦСом. З недавнього часу на свідоцтво необхідно отримати ще й відповідний штамп, заради якого потрібно зібрати масу документів (аж до виписок з домової книги), та особисто стояти в чергах, що негайно утворилися.
Втім, набагато більші проблеми чекають власників старих радянських паспортів, які не встигли перебратися до Росії з країн СНД до 6 лютого 1992 року. Люди, які залишили національні республіки СРСР, що розвалювався, до цього терміну, стали громадянами Росії автоматично, а ті, хто хоча б на кілька днів запізнився, повинен спеціально оформлювати свій статус - навіть якщо і народився на території Москви чи будь-якого іншого російського регіону. Правозахисники та лідери громадських організацій переселенців стверджують, що паспорти таким «неповноцінним» росіянам (а їх, за різними оцінками, не менше мільйона) просто не міняють. Причому за останні 10 років «поверненці» обзавелися дітьми, власністю та «джерелами існування». Але це не позбавить їх від відповідальності - аж до адміністративного видворення. Легалізуватися ж вони можуть лише на загальних підставах з іноземцями - 5 років з посвідкою на проживання в «списку очікування».
Полковник Барабанщиков вважає це цілком справедливим, оскільки «у таких людей було 10 років, щоб визначитися зі статусом». «Це не проблеми паспортно-візової служби, - заявив начальник управління. - Погано, що в газетах вчасно не роз'яснили населенню різницю між „громадянами“ і „негромадянами“». Олександр Барабанщиков також попередив, що жоден рік постійного проживання на території Росії при оформленні громадянства за новими правилами переселенцям початку та середини 1990-х років зарахований не буде.
Нападки правозахисників на новий закон «Про громадянство» та міграційну політику в її нинішньому вигляді в ГУВД російської столиці вважають несправедливими, оскільки, як переконаний начальник паспортно-візового управління, закон є правильним, своєчасним і таким, що враховує міжнародну практику. Навіть з оцінкою Володимира Путіна, який визнав у своєму посланні Федеральним зборам, що «закони, які були покликані навести порядок у міграційних потоках, зробити їх прозорими, насправді створюють серйозні проблеми для великої кількості людей», співробітники правоохоронних органів погодитися не можуть. «Президента критикувати не можна, але це популізм», - зауважив Олександр Барабанщиков.