Минулого тижня «старі переселенці» зібралися в Москві на всеросійську конференцію, організовану фондом допомоги біженцям «Співвітчизники». Цей форум, на відміну від офіціозного конгресу співвітчизників, який нещодавно відбувся в Санкт-Петербурзі, ніхто з представників влади своєю увагою не удостоїв. І тому делегати написали президенту Володимиру Путіну, який проголосив «підтримку та захист прав співвітчизників одним із національних пріоритетів», звернення з проханням «амністувати» пострадянських репатріантів та внести їх до державної програми сприяння добровільному переселенню співвітчизників.
На думку делегатів цієї конференції, долі переселенців 90-х років стали наочним прикладом того, як офіційна влада Росії «охолоджується до даних обіцянок і забуває невирішені проблеми репатріантів». Як заявив «Времени новостей» голова правління фонду «Співвітчизники» Михайло Демидов, за неофіційними даними, сьогодні на території Росії проживає близько 10 млн переселенців першої хвилі, і близько 5 млн з них досі не отримали громадянства. «До 1998 року для них за підтримки держави будувалося житло, організовувалися компактні поселення, – розповів Демидов. – Анклави репатріантів з'явилися більш ніж у 50 регіонах країни, і тільки, наприклад, у Псковській області налічувалося близько 20 таких поселень».
Масове переселення співвітчизників з колишніх союзних республік розпочалося в 1992-му, і протягом майже десятиліття, за словами Михайла Демидова, до Росії поверталося приблизно по 450 тис. осіб щороку. Але сьогодні потік вичерпався – значною мірою тому, що Росія для багатьох репатріантів так і не стала батьківщиною. «Коли ми планували своє компактне поселення біженців та мігрантів з Таджикистану, передбачали і створення робочих місць, – розповіла директор республіканської громадської приймальні Татарстану у справах біженців та мігрантів Равза Хайрутдінова. – Але у нас немає матеріальної можливості будувати житло. З 260 сімей обзавестися будинками в поселеннях вдалося лише 70, решта туляться в гуртожитках або живуть у халупах без світла та води. Наші дві головні проблеми: житло та працевлаштування». У воронезькій переселенській організації «Хоко», одній з перших на початку 90-х років, яка розпочала реалізацію програми переселення російськомовного населення з республік Середньої Азії, ті ж скарги. У двох селищах для репатріантів під містом Борисоглєбськом уже 15 років люди мешкають у садово-городніх будиночках, розрахованих на короткострокове проживання. А влада ставиться до приїжджих дедалі гірше. «Нелегальні мігранти ховають свої проблеми, а ми вип'ячуємо, тому нас не вітають у Росії», – заявив керівник «Хоко» Анатолій Балашов.
Переселенці вважають, що керівники Росії, які відмовляються включати репатріантів першої хвилі до програми повернення співвітчизників, не зможуть розраховувати на довіру діаспори в СНД. За твердженням Анатолія Балашова, «незважаючи на те, що багатьом росіянам сьогодні доводиться приховувати свою національність у Таджикистані, з більш ніж 200 тис. осіб навряд чи хтось сьогодні поїде до Росії». «Усі чудово знають, що нас тут покинули напризволяще, – пояснив він. – Крім того, сьогодні російська влада надає суттєву підтримку співвітчизникам, які проживають за кордоном, їм немає сенсу повертатися». Репатріантка Равза Хайрутдінова також впевнена, що «на подібну авантюру» сьогодні російські жителі колишніх союзних республік не підуть. «Ця невелика когорта людей, які залишилися в Таджикистані, більш зважено підходить до питання переселення, ніж ми під час конфлікту на початку 90-х, – розповіла вона. – Я тоді втратила чоловіка. І, чесно кажучи, шкодую, що не скористалася своїм статусом біженця з країн СНД, щоб іммігрувати в іншу країну світу, а обрала Росію – начебто як батьківщину».
Вимоги перших переселенців підтримують і багато правозахисників, які вважають, що поділ співвітчизників на «старих» і «нових» призведе до конфліктів. Вони також наполягають на включенні всіх репатріантів до державної програми сприяння добровільному переселенню співвітчизників, яка обіцяє переселенцям оплату з держбюджету витрат на переїзд, одноразові допомоги для облаштування та соціальний пакет. За словами керівника соціальної служби фонду «Співвітчизники», директора московської обласної громадської приймальні у справах біженців та мігрантів Алли Якуніної, не зважаючи на проблеми вимушених переселенців першої хвилі, «уряд штовхає їх в обійми націоналістів». До речі, судячи з присутності на конференції переселенців ряду одіозних постатей на кшталт депутата Держдуми Миколи Кур'яновича, це попередження може виявитися запізнілим.