Євген МАНЯТКІН: «Ми не можемо давати співвітчизникам прав більше, ніж громадянам Росії»
- Євгене Юрійовичу, авторів програми переселення співвітчизників дорікають тим, що ви зайнялися залученням нових громадян з-за кордону, тоді як у Росії вже десять років поневіряються без громадянства співвітчизники, які приїхали без жодної програми. Вони тут живуть, працюють...
- ...Давно адаптувалися, їхні діти ходять до школи, а ми з ними не працюємо! Чому? А просто тому, що наша програма в назві має слова «...про надання сприяння добровільному переселенню співвітчизників, які проживають за кордоном». Моя громадянська позиція в цьому випадку збігається з вашою, але як чиновник я не можу переступити через норму. Що робити зі співвітчизниками, які проживають у Росії, але не мають правового статусу? Це питання звучить на кожній нараді. Ми розробляємо механізм, який дозволить їм брати участь у програмі. Надіслали пропозицію до уряду. Рішення можна чекати не раніше 2008 року.
- Але до цього часу якраз спливе термін пільгового отримання російського громадянства, і всі, хто не встиг цього зробити, підуть за «складною процедурою».
- Для учасників нашої програми норма залишиться чинною: прискорене отримання дозволу на тимчасове проживання та громадянства. Якщо співвітчизників, які давно живуть у Росії, буде визнано учасниками програми, то й на них поширюватимуться ті самі правила.
- Друге нарікання: відсутність стратегії щодо надання житла - дах над головою стає особистою справою кожного переселенця.
- Ми не можемо давати співвітчизникам прав більше, ніж громадянам Росії. Ми зіткнулися з цим на прикладі вимушених переселенців і вирішили не повторювати помилок. Надто великим буде невдоволення: росіяни роками стоять у черзі на поліпшення житлових умов, а тут приїжджає чужий дядько і отримує житло. Виходячи з цього, ми дали співвітчизникам гарантії: оплачуємо проїзд до нового місця проживання, вантаж, підйомну допомогу в регіонах категорії «А» та «Б» (прикордонні території та райони великих інвестиційних проєктів). Переселенець також отримує правовий статус.
- Регіони не охололи до програми, за реалізацію якої місцевій владі доводиться платити?
- Ні, їм не треба платити, їм треба організовувати, підключати бізнесменів. Адже для розвитку бізнесу потрібні кваліфіковані спеціалісти, які мають хороші зарплати. Отже, будуть задоволені всі: переселенці, які отримали хорошу зарплату і взяли іпотеку, бізнесмени - тим, що обзавелися кваліфікованою робочою силою, та й влада регіонів.
- А хіба бізнесу не вигідніше користуватися цією робочою силою нелегально?
- За це тепер передбачено штраф до 800 тис. рублів або підприємство буде закрито на строк до шести місяців.
- Які ж проміжні підсумки роботи програми?
- Роботу було розпочато в лютому 2006 року створенням міжвідомчої робочої групи під керівництвом помічника президента Віктора Іванова. Вона розробила і саму програму, і план її реалізації. Нам вдалося створити нормативно-правову базу. У рамках ФМС з'явилося управління у справах співвітчизників. У суб'єктах Федерації, як ми планували, буде розроблено 12 програм-пілотів, десять з них уже узгоджено з урядом. На доопрацюванні перебувають програми Тамбовської та Тверської областей - це пов'язано зі зміною статусу територій вселення співвітчизників у цих регіонах. Суб'єкти Федерації, які беруть участь у програмі, поділено на категорії - «А», «Б» і «В», від групи залежить розмір «підйомних». Словом, перший організаційний етап завершено. На черзі другий - ми безпосередньо приступаємо до переселення.
- Коли до Росії переїдуть 50 тис. осіб, як було заплановано на цей рік?
- У цьому році й переїдуть.
- Але поки що результат скромний: усього кілька родин.
- Це проба пера, так би мовити, «штучний товар». Процедури та механізми, створені й ухвалені нами, ще не діють повною мірою. Дехто з них уже росіяни, а ті, хто ще не обзавівся громадянством, подали заяви. Отримання дозволу на тимчасове проживання займе в їхньому випадку три місяці, навіть менше.
- Хто відбирає учасників програми та за якими критеріями?
- Представництва ФМС за кордоном, а там, де їх немає, російські консульства. Ми розраховуємо на співвітчизників, які виросли в традиціях російської культури, володіють російською мовою і які можуть пройти соціокультурну адаптацію в тих регіонах, куди вони приїдуть. Спочатку вони заповнюють анкету (професія, освіта, володіння російською мовою). Ми думаємо, що поїдуть російськомовні з країн ближнього зарубіжжя. Це можуть бути і представники титульної національності з країн СНД, але за умови, що в них є потрібна спеціальність і вони вільно володіють російською. Єдине обмеження, яке ми накладаємо, - це можливості соціуму адаптувати певну кількість мігрантів. Не повинно бути так, щоб представники однієї національності поселялися в нас компактно і виникали конфлікти між місцевими та переселенцями.
Лідія Графова: «Потрібна імміграційна амністія»
- Лідіє Іванівно, вам подобається програма переселення співвітчизників?
- Ця програма запізнилася років на 12. По суті, йдеться про репатріацію - вперше після розпаду Союзу на високому політичному рівні оголошено, що наша країна кличе співвітчизників, які вважають Росію своєю батьківщиною. Але пізно, на жаль, пролунав цей поклик. Крім того, головний сенс програми в тому, що вона, як не дивно, захищає права не тих, хто переїжджає до Росії, а тих, хто залишається в країнах СНД - вони підвищуються для місцевої влади в «ціні».
- Але ж поїхати до Росії хочуть не лише росіяни.
- Це правда, хоча наші консульства та представництва ФМС дуже хотіли б набрати переважно росіян. Але їх там залишилося небагато, записуються в програму в основному громадяни титульної національності. Словом, беруть «нацкадри», якщо професія підходить, а російські бабусі нікому не потрібні. Але при всіх своїх вадах це довгоочікувана програма, і я хотіла б побажати їй успіху. На жаль, судячи з того, як пішов процес, є небезпека, що вона стане PR-жестом держави. Поки встигли переїхати лише п'ять сімей із країн Балтії! Головна вада програми в тому, що вона кличе людей на порожнє місце. 12 пілотних регіонів, які вирішили залатати співвітчизниками дірки у своїх демографічних і трудових потенціалах, не потурбувалися подумати про дах над головою. Я вивчала всі 12 програм - там пропонуються гуртожитки або оренда квартир, а взагалі рекомендується вирішувати житлове питання самим - взяти іпотеку і купити. Добре б, але: «Де гроші, Зін?»
- Щось позитивне в програмі є?
- Вона дозволяє швидко отримати громадянство. За три роки мають приїхати і стати громадянами 300 тис. осіб. Але на що йдуть гроші? Тільки на оплату контейнера, проїзду, де-не-де дають на півроку «підйомні». А в країні тим часом близько 40 тис. сімей, які мають статус вимушених переселенців, які по 10 років стоять у черзі на житло. На облаштування цих статусних мігрантів минулого року виділено лише 306 житлових сертифікатів. За таких темпів чекати даху над головою їм доведеться років сорок. Втім, тепер статус вимушеного переселенця практично перестали видавати. Близько мільйона співвітчизників, які давно приїхали в Росію, потрапили разом із тимчасовими трудовими мігрантами в становище нелегалів. Їм навіть дозволу на тимчасове проживання не дають. І поки така ситуація зберігатиметься і цей мільйон житиме й працюватиме в Росії на пташиних правах, програма не викликатиме довіри.
Через Росію пройшло вже кілька хвиль міграції. Спочатку була вимушена міграція - із гарячих точок, потім трудова. Експерти вважають, що нелегалів близько 5 млн, серед них 3,5 млн тимчасових трудових мігрантів, решта приїхали на ПМП. І всі вони безправні. Втім, законодавство для трудових мігрантів із 15 січня спростилося, а для тих, хто приїхав на ПМП, як і раніше - глухий кут. Більше того, цього року закінчується спрощений порядок отримання російського громадянства. І отже, його не встигнуть отримати тисячі тих, хто чекає по 5-10 і більше років. У Підмосков'ї знаю російську жінку, яка повернулася з Туркменії, тож вона не може добитися громадянства 14 років.
- У ФМС кажуть, що ті, хто давно приїхав, зможуть стати учасниками програми добровільного переселення та отримають пільги.
– Це було б розумно, адже люди вже тут, у нас. Але поки їм пропонують повернутися туди, де в них уже спалені всі мости, піти в консульство, подати заявку і чекати в загальній черзі. От я і тверджу: потрібна імміграційна амністія. Російській владі треба зняти гріх із душі. Адже існування цих безправних нелегалізованих мільйонів - справжня страшилка для тих, хто хотів би повернутися в Росію. Сьогодні багато хто, хто поспішив подати заявку на участь у програмі переселення, починають відступати, боячись, що на батьківщині їх можуть обдурити. Спочатку були черги в консульства, записувалися з ночі, а тепер забирають заяви. Думаю, що й запланованих на цей рік 50 тис. не наберуть.
- Чи так роботодавці зацікавлені в репатріації співвітчизників?
- Мій 18-річний досвід роботи з мігрантами показує, що ті роботодавці, хто хоч раз укладав договори з переселенцями, потім віддають перевагу саме їм - вони роботящі, у них висока мотивація праці. Регіони страждають через брак робочих рук, вимирає наша Росія, втрачаючи від 700 тис. до мільйона осіб на рік. І все менше стає людей працездатного віку. Звичайно, на цьому тлі 50 тис. або навіть 300 тис. «новожителів» погоди не зроблять. А от легалізувати мільйон тих, хто вже переїхав, - це було б відчутно. Але кого не спитаю, ніхто не може мені пояснити, чому адміністрація президента гальмує проведення імміграційної амністії. Така акція - масова легалізація накопичених нелегалів - регулярно проводиться в низці західних країн, які не можуть обійтися без праці приїжджих. А нам чого боятися? Адже йдеться про наших учорашніх співвітчизників.
- Що таке легалізація мільйона людей? Адже це потребуватиме від держави немалих витрат - допомог, пенсій, шкіл і дитячих садочків.
- Але ж ці люди платитимуть податки! Зараз вони нічого не платять, роботодавці на них економлять - і на зарплатах, і на податках. Це - одна проблема. Інша - у нетерпимості: у нас справжня мігрантофобія. А робота з населенням у цьому напрямку практично не ведеться. Держава переконана: період вимушеної та трудової міграції завершився (що неправда), і тепер, отже, потрібні добровольці з-поміж співвітчизників. Добровольці - це хороший приклад, тільки для чого? Їхня поява неминуче витягне на світло «брудну білизну» - проблему наявності безправних людей, які давно побажали стати росіянами. Треба спочатку віддати старі борги, а вже потім із чистою совістю кликати нових людей.