По-перше, Путін доручив уряду до 1 червня розробити пропозиції щодо припинення незаконної міграції в Росію. А по-друге, створене минулого року Міністерство у справах федерації, національної та міграційної політики пообіцяло найближчим часом завершити роботу над новою концепцією міграційної політики.
Втім, новою цю концепцію можна назвати тільки умовно – річ у тому, що досі скільки-небудь виразної міграційної політики в Росії не було в принципі. Незважаючи на існування спеціальної міграційної служби. Позицію російської влади щодо міграції можна сформулювати так: чим менше мігрантів, тим краще. Тому отримати статус біженця або вимушеного переселенця було справою не простою – такий статус передбачав певну матеріальну допомогу від держави, а грошей на ці цілі в бюджеті виділялося, природно, мало. Тим не менш, небажання держави братися за питання міграції проблему як таку ліквідувати не змогло. Більшість легальних мігрантів намагалися обходитися власними силами, не звертаючись до жодних міграційних служб.
За оцінками міністра у справах федерації, національної політики та міграції Олександра Блохіна, за останні десять років до Росії офіційно в'їхало близько 8 мільйонів осіб. З них приблизно 80 відсотків (6,5 мільйонів) самостійно вирішили проблеми з громадянством та власним облаштуванням. І лише півтора мільйона звернулися до міграційних служб.
З одного боку, держава, звичайно, заощадила, надавши допомогу лише невеликій частині нових російських громадян. З іншого ж боку, держава втратила можливість хоч якось регулювати процес розміщення мігрантів на неосяжних російських просторах.
Наскільки можна судити, нова концепція міграційної політики якраз передбачає створення механізмів такого регулювання. Російські офіційні особи на чолі з президентом визнали, що міграція – справа для Росії, загалом, хороша: адже демографічна ситуація в країні залишає бажати кращого: населення Росії неухильно скорочується (смертність перевищує народжуваність). І компенсувати дефіцит робочої сили можна було за допомогою мігрантів, наприклад, із сусідніх країн СНД. Важливо тільки, вважає Блохін, правильно спрямувати міграційні потоки – так, щоб люди потягнулися в ті регіони, де сьогодні цей дефіцит відчувається найбільш гостро.
А надавати міграційним потокам «правильний напрямок» передбачається за допомогою матеріальних стимулів. «Позика в Москві становить близько 5-6 тисяч рублів (зрозуміло, що на ці гроші неможливо вирішити житлову проблему), в той же час, якщо людина виявляє бажання поїхати до Примор'я або в інші подібні регіони, то там позики сягають до 80-90 тисяч рублів. Існує відповідний коефіцієнт, який стимулює людей», – заявляє Олександр Блохін.
З ним погоджується і міністр праці та соціального розвитку Олександр Починок. Він вважає, що в «цікавих» для Росії регіонах позики переселенцям мають становити до 210 тисяч рублів. При цьому Починка турбує, що «окремі політики Західної Європи» починають збирати «вершки з міграції», а те, що залишається – «відкидають до Росії». Олександр Починок впевнений, що Росія теж має право на «вершки», бо теж вже відчуває потребу в кваліфікованих кадрах.
Втім, як ми вже говорили, перед російським урядом сьогодні стоїть також інше завдання: не тільки правильно розподілити легальних мігрантів, але й вирішити, що робити з мігрантами нелегальними. А таких – море. І тому є дві причини. По-перше, багатьма жителями держав СНД та Китаю Росія розглядається як місце заробляння грошей. А по-друге, Росія давно перетворилася на транзитний коридор для переправлення мігрантів-нелегалів до Європи.
І те, й інше російську владу не радує. Нелегальна міграція, окрім іншого, розглядається і як джерело підвищеної криміналізованості. Добре ще, якщо справа обмежується жебрацтвом та дрібними крадіжками (як у випадку з «гостями» з Таджикистану та Узбекистану, які цілими таборами приїжджають до Росії на «заробітки» та кочують з одного регіону в інший). Набагато гірше, коли мігранти використовуються для транспортування наркотиків та зброї (на цьому виді «діяльності» спеціалізуються, до речі, також громадяни Таджикистану).
Але навіть якщо відкинути «кримінальний аспект» нелегальної міграції, проблема не зникає, бо так звані «трудові мігранти» (які приїжджають до Росії в пошуках роботи), працюючи нелегально, природно, не платять жодних податків. Точніше, дещо вони платять – але не до бюджету, а в кишені конкретних чиновників, які в результаті заплющують очі на наявні порушення.
За інформацією російських ЗМІ, окрім громадян СНД, в Росії живуть і працюють «нелегали» з Китаю, Афганістану, Пакистану, В'єтнаму, Індії, Північної Кореї, Сирії, Лівану, Туреччини, Шрі-Ланки. У цьому списку понад 60 країн. Серед країн СНД за кількістю «нелегалів» лідирують Азербайджан, Україна, а до недавнього часу пальму першості утримувала Грузія. Перше місце серед постачальників нелегальних мігрантів з «далекого зарубіжжя» займає, природно, Китай – за оцінками експертів, чисельність нелегальної китайської «громади» до 2010 року може зрости до 8-10 мільйонів осіб.
У боротьбі з нелегальною міграцією Росія розраховує на допомогу міжнародних організацій. І підстави для такої надії є: повторимо, багато мігрантів розглядають Росію лише як «перевалочну базу» на шляху до «цивілізованої Європи». За словами Олександра Блохіна, в Росії передбачається створити єдину інформаційну систему, яка дозволить контролювати нелегальну міграцію. Така система, вважає міністр, має охоплювати всі регіони країни, в результаті чого міністерство змогло б «контролювати будь-яку людину при в'їзді та виїзді з країни».
Втім, схоже, що поки що цим планам не судилося збутися в повному обсязі. Зрештою, сьогоднішні російські кордони з багатьма сусідами по СНД – вельми умовні. І безконтрольно перебратися з однієї держави в іншу не становить особливого труда.