Дослідження, присвячене українцям у Німеччині та Польщі
Для початку, однак, треба знати, що являють собою українські діаспори в Німеччині та Польщі. Як повідомляє Deutsche Welle, цим і зайнялися співробітники двох інститутів. Результати свого дослідження вони представили в Берліні в четвер, 26 травня.
У ФРН за останні десять років число українських громадян зросло в кілька разів. У 1995 році їх було близько 30 тисяч, зараз – майже 130 тисяч, дві третини з них – жінки. Більшість українців перебувають у Німеччині з сімейних обставин (заміжні за німцями або одружені на німкенях), навчаються або працюють.
Українських студентів, наприклад, у німецьких вишах стільки ж, скільки французьких – близько шести тисяч. А ось українських біженців – одиниці. У 2015 році з проханням про притулок у Німеччині до німецької влади звернулися 4658 громадян України. Позитивну відповідь отримали лише 54 особи.
Загалом у Німеччині проживають понад вісім мільйонів іноземців (9,3% у 2014 році). І на тлі таких численних громад, як турецька (1,5 мільйона), польська (670 тисяч) або італійська (570 тисяч) українська діаспора майже непомітна. Інша справа – Польща.
На відміну від Німеччини, у Польщі взагалі частка мігрантів надзвичайно мала і становить лише 0,1% населення. Але найбільша група іноземців – саме українці. На другому місці – росіяни, на третьому – білоруси, на четвертому – в'єтнамці.
Як розповіла Агнешка Лада з ISP, минулого року Польща видала українцям 900 тисяч віз для тимчасового перебування та роботи в країні. «Якщо в Берліні на кожному розі чути турецьку, арабську, польську чи італійську мову, – зауважила вона, – то єдина іноземна, яку я чую всюди у Варшаві – це українська. Або російська, якщо мігранти зі сходу України».
Ще більшою популярністю, ніж німецькі, користуються в українців польські виші. За навчання, правда, треба платити, але, як підкреслила Лада, 27 тисяч українських студентів у Польщі (це половина всіх іноземних) вважають, що краще це робити офіційно й отримувати обіцяючу хороші перспективи європейську освіту, ніж по-чорному, у вигляді хабарів у самій Україні.
Істотна відмінність від українців у Німеччині полягає і в тому, що в Польщі існує визнана українська національна меншина – від 40 до 65 тисяч осіб. «Ця група має особливий статус, – розповіла Агнешка Лада, – користується особливими правами, добре організована й отримує фінансову підтримку від держави».
До відомих подій в Україні наприкінці 2013 – на початку 2014 року українська діаспора в Німеччині була, скоріше, пасивною та інертною. Якщо чим і займалася, розповів Юліан Плоттка з IEP, то підтриманням національно-культурних традицій. Ситуація, за його словами, радикально змінилася після Майдану, який призвів до численних, часом спонтанних політичних акцій мешкаючих у Німеччині українців – демонстрацій, мітингів, пікетів, інформаційних кампаній, ініціатив, спрямованих на надання допомоги пораненим у Києві, а пізніше – українській армії. З часом, зазначив Плоттка, дії української діаспори стали більш організованими та професійними.
Майдан, анексія Криму, війна на сході України та російська пропаганда стали каталізаторами громадянської активності живучих у Німеччині українців, заявила його колега Людмила Мельник. А ще, додала вона, їх обурила відсутність української перспективи в німецькому суспільному дискурсі, той факт, що в Німеччині Україну часто ставили на одну дошку з Росією і взагалі мали смутне уявлення про їхню батьківщину.
Автори дослідження взагалі звернули увагу на різне ставлення польського та німецького суспільств до конфлікту в Україні, що проявилося, наприклад, у тому, що в Німеччині активну діяльність на підтримку нової влади в Києві спочатку розгорнули лише суто українські ініціативні групи, а в Польщі – спільні польсько-українські. «На відміну від Німеччини, у Польщі нікому не треба доводити, що Росія – агресор, – каже Агнешка Лада, – це всім очевидно, тому не виникає питання про те, чи треба допомагати Україні – жертві цієї агресії».
Крім того, у Польщі, за її словами, на відміну від Німеччини, безсильна російська пропаганда, поляки до неї несприйнятливі. Проукраїнські настрої в Польщі настільки сильні, заявила вона, що пропаганда російських ЗМІ жодної ролі не грає. «Поляки люблять виходити на демонстрації, протестувати, сперечатися, боротися за свободу, – каже Агнешка Лада, – і в українцях вони побачили рідну душу, ясно, що їм треба допомагати».
А ось серед організацій, створених у Німеччині порівняно нещодавно приїхавшими сюди українцями, є й такі, що підтримують сепаратистів Донбасу. Але спроби залучити їх до дослідження виявилися марними. «На наші прохання про інтерв'ю, – розповів Юліан Плоттка, – ми або взагалі не отримали відповіді, або відповідь була негативною».