Мусульманські хустки виводять із себе багатьох європейських політиків
Ще не до кінця вщухли хвилювання, які банкір соціал-демократичного гарту викликав у жовтні, звинувативши арабське та турецьке населення столиці в «непродуктивності» щодо всіх сфер життя, за винятком «масового відтворення дівчаток-у-хусточках», як ось і новий скандал. Виступаючи на подиумній дискусії, Саррацін звернувся до уряду ФРН із закликом заборонити носіння мусульманських хусток у школах країни. Аргументував свою вимогу колишній сенатор досить вагомо: «Хустки символізують повне підпорядкування жінок чоловікам», а тому «несумісні з прийнятими в Німеччині демократичними нормами».
Обурена громадськість не змусила себе довго чекати. Вже на наступний день Сарраціна встигли назвати «божевільним» (експерт ВДП з питань освіти Міке Зенфтлебен), «провокатором» (уповноважений столичного Сенату у справах міграції та інтеграції Гюнтер Пінінг) і «войовничим антиісламістом, який підливає масла у вогонь національної ворожнечі» (віце-президент Ісламської конференції Бадр Мохаммед).
Останній із процитованих звернувся до федерального канцлера Анґели Меркель з вимогою вивести «особливо небезпечних фігурантів» на кшталт Сарраціна з великої політики. Пінінг порадив колишньому земляку «почитати Конституцію ФРН», а пані Зенфтлебен – взяти пару додаткових вихідних до Різдва, бо наявне «явне перевтомлення».
Однак, на відміну від жовтневого скандалу, цього разу в Сарраціна знайшлися прихильники. Ними стали зовсім не товариші по СДПН, як можна було б подумати, слідуючи партійній логіці, – навпаки, берлінська соціал-демократія навіть порушила питання про виключення екс-сенатора зі своїх лав, але була зупинена погоджувальною комісією. Підтримали Сарраціна в ХДС. Як зазначив експерт «чорних» з питань освіти Саша Штойєр, ідея про заборону хусток видається «цілком своєчасною» – «достатньо лише подивитися, як на очах зростає кількість учениць, які через релігійні або псевдорелігійні переконання ухиляються від занять спортом та участі в шкільних заходах». Крім того, наголошують у таборі ХДС, теза про «хусточки» насправді була лише невеликим фрагментом із сформульованої Сарраціном стратегії, сенс якої в наступному: беручи до уваги посилювану ісламізацію Європи, необхідно жорсткими заходами обмежити приплив нових іммігрантів, а щодо вже поселенців у Німеччині іноземців «посилити інтеграційний тиск». Зокрема, примусити до вивчення німецької мови будь-якими заходами, «від фінансових до депортаційних».
Результатом минулого скандалу з Сарраціном у головній ролі стало його умовне зниження на посаді – з відділу контролю за готівковими коштами його відправили до відділу ризиків та інформаційних технологій. Деякі експерти вважають, що шляхом позбавлення Сарраціна низки важливих повноважень президент Федерального банку Аксель Вебер намагається змусити підлеглого подати у відставку. Своєю волею наказ про звільнення йому не підписати: члени правління найбільшого фінансового інституту країни призначаються та відсторонюються від посади президентом країни.
Але не схоже, щоб борець за інтеграцію погодився добровільно залишити свої посади. З партії його теж виключити не вдається, оскільки погоджувальна комісія СДПН не знайшла в тезах Сарраціна підстав для звинувачень у «порушенні партійного статуту». Та й генпрокуратура справу про розпалювання національної ворожнечі закрила, розцінивши формулювання про «непродуктивних» мігрантів як «невдалі», але аж ніяк не кримінальні.
Тож «німецький Жириновський» ще не скоро піде в тінь з великої політики. Тим більше що в правлячій ХДС його ідеї з інтеграції викликають зростаючий інтерес: як заявив Саша Штойєр, потрібно на урядовому рівні розглянути питання про те, як узгодити новаторські пропозиції Сарраціна з чинним у Німеччині законодавством.
Олена ОБОДОВСЬКА. 