ФРН пережила не одну хвилю міграції, але проблеми з інтеграцією є досі
Про те, наскільки складним буде це завдання, і як прискорити процес інтеграції біженців, Deutsche Welle поговорила з експертом Берлінського інституту народонаселення та розвитку Францискою Веллерт (Franziska Woellert).
– Ви спостерігали в Німеччині за різними міграційними потоками. Якщо, наприклад, говорити про трудових мігрантів та їхніх дітей, наскільки успішно їм вдалося інтегруватися?
– У Німеччині довгий час були проблеми в плані інтеграції, і вони залишаються досі. Людей сприймали як гостей, про яких не потрібно турбуватися, не кажучи вже про їхню інтеграцію. Тому все, чого на цьому шляху вдалося досягти, заслуга самих мігрантів. Хоча й тут було багато труднощів.
– Чим відрізняється процес інтеграції для різних категорій мігрантів?
– Різні категорії мігрантів приїхали до Німеччини з різних причин, і це головна відмінність. Більшість гастарбайтерів приїхали, по-перше, без наміру залишитися надовго, а по-друге, з метою знайти роботу там, де не потрібна висока кваліфікація. У більшості випадків відповідно низьким був і їхній рівень освіти.
Це стосується, наприклад, багатьох приїжджих з країн Південної Європи та великої групи мігрантів з Туреччини. І саме тому, що не були вжиті правильні заходи для їхньої інтеграції, навіть у другому та третьому поколіннях мігрантам часто не вдавалося заповнити дефіцит освіти, який був у їхніх батьків.
– Однак, у випадку з іранцями, які приїхали до Німеччини після падіння монархії в Ірані в 1979 році, було інакше. Чому?
– Це були люди з верхніх верств суспільства, добре освічені та з більш стабільним фінансовим становищем. Тому з таким багажем їм було простіше інтегруватися в Німеччині.
– При наданні притулку ніхто не питає про кваліфікацію. Міністр внутрішніх справ ФРН Томас де Мезьєр говорив, що до 20 відсотків дорослих біженців, які сьогодні приїжджають до країни, неписьменні. Як це впливає на процес інтеграції?
– По-перше, потрібно зазначити, що ці цифри абсолютно приблизні. На сьогоднішній день нам невідомо про рівень кваліфікації біженців. Серед них – як люди з дуже хорошою освітою, які закінчили університети, так і малоосвічені. Ці труднощі нам ще належить подолати. Є категорії біженців, яких потрібно вчити не німецької мови, а елементарної грамоти. Але про те, скільки таких людей, говорити рано.
– Ви вважаєте, що робота багато в чому сприяє інтеграції?
– Так, це так. І це стосується біженців теж. Вони приїжджають не тому, що їм цього дуже хотілося, а тому, що вони не могли більше залишатися там, де раніше жили. І в них є дуже велика мотивація – краще життя для себе та своєї родини. Вони дуже хочуть працювати, мати можливість влаштуватися. І в них має бути для цього можливість.
Немає нічого більш розчаровуючого, ніж залишитися без діла в той самий момент, коли ти нарешті відчув себе в безпеці. Одне з наших завдань – дати людям можливість взяти свою долю у власні руки.
– До Німеччини зараз прибуває величезна кількість біженців. Як це може позначитися на процесі інтеграції?
– В інтеграції завжди повинні брати участь обидві сторони. Населення Німеччини зараз демонструє неймовірну толерантність і готовність прийняти біженців у суспільстві. Наскільки це окупиться, зараз навряд чи можна оцінити. Однак дуже важливо, щоб ця гостинність у суспільстві збереглася, щоб у майбутньому збереглося бажання допомагати людям інтегруватися.
– Що повинні робити обидві сторони для успішної інтеграції?
– Наразі обидві сторони демонструють велику готовність іти назустріч одна одній. І цей намір ми повинні зберегти в майбутньому, незважаючи на емоційні моменти. Адже інтеграція біженців – наше завдання на найближчі десятиліття. І за її успіх відповідальні обидві сторони.
Більшість біженців раді вже тому, що опинилися в безпеці. Вони сподіваються, що тут у них будуть якісь перспективи. Ми повинні зробити так, щоб одного прекрасного моменту, коли вони помітять, що не все виходить, ці надії не розбилися. Що стосується жителів Німеччини, потрібно стежити, щоб наша сьогоднішня готовність допомогти так само не обернулася розчаруванням, коли ми почнемо помічати, що не все йде гладко, що не всі біженці будуть вічно вдячні. Що, як і в будь-якому суспільстві, нам доведеться бути терпимими, що все в житті змінюється, а нам до цього потрібно пристосовуватися.