Іммігранти рвуться до ситої Європи, а потрапляють до злиднів
У Норвегії, населення якої становить близько 4,8 млн, проживає приблизно 500 тис. іммігрантів і тих, хто народився в країні від обох батьків іноземного походження. З 2007 року уряд проводить програму інтенсифікації інтеграції, де серед іншого оцінюється становище іммігрантського населення за цілою низкою кількісних показників. Їхня динаміка, однак, демонструє негативний тренд у зайнятості, за рівнем життя та участю в державних справах.
Якщо серед корінного населення країни безробіття перебуває на рекордно низькому рівні в Західній Європі і становить близько 2,4%, то цей же показник серед іммігрантів за останній рік зріс з 7,4 до 7,9%. З 2001-го по 2008 рік кількість приїжджих, що живуть за межею бідності (60% середнього рівня доходів), збільшилася з 31 до 36%, при цьому в дану категорію потрапили майже 32% сімей з дітьми. А частка тих, хто отримує дотації на оплату житла, зросла з 21 до 39% протягом 2006-2009 років.
Найважливіший показник ступеня інтеграції іммігрантів – їхня участь у політичному житті країни. «Серед осіб з іммігрантським минулим частка тих, хто бере участь у парламентських виборах (вони проходять кожні чотири роки), знизилася з 63% у 1997 році до 52% у 2009-му, а в муніципальних – відповідно з 43 до 37%. При цьому у 2009 році у виборах до Стортингу взяли участь 76,4% всього населення», – констатує дослідник Стен Інге Йоргенсен.
Міністр у справах натуралізації Аудун Люсбаккен частково погоджується з критикою, але вказує на краще становище іммігрантів порівняно зі скандинавськими сусідами: «Незважаючи на те, що у Швеції та Данії приблизно 50% іммігрантських сімей з дітьми живуть нижче рівня бідності, ми вважаємо, що 30% для Норвегії – також занадто високий показник». Він звертає увагу на зростання зайнятості іммігрантів у державному секторі, насамперед у дошкільній та шкільній освіті.
«Ми можемо документувати, що чим довше людина живе в Норвегії, тим краще вона інтегрується. Покоління, яке народилося в нашій країні від батьків-іммігрантів, досягає вищого рівня освіти, ніж населення в цілому», – говорить Люсбаккен.
_