Мабуть, єдиним селищем, що прославилося у світі не причетністю до військової історії, а цілком мирною, хоча й не менш грандіозною подією, стало крихітне люксембурзьке село Шенген: саме тут у 1985 році було підписано Європейський договір про зняття внутрішніх кордонів.
З 21 грудня Шенген розширився: вісім країн Східної Європи, а також Мальта офіційно вступили до Шенгенської зони. Прикордонний контроль на «внутрішніх» рубежах знято і замінено вибірковими перевірками на дорогах, а мита за перетин кордонів скасовано. З цього приводу в німецькому Циттау, розташованому на перетині кордонів ФРН, Польщі та Чехії, було навіть влаштовано свято, схоже на те, що відзначалося при вступі східноєвропейських країн до Євросоюзу в 2004 році. Рівно о 12 ночі небеса розцвіли салютом, тисячі людей стали із захопленням ходити туди-сюди пішки, стверджуючи своє право на безвізові прогулянки через кордони, а на дорозі, що веде до Німеччини, навіть утворився затор: близько двох десятків водіїв мало не побилися за право першими перетнути кордон, що став відтепер повністю відкритим.
Мир без кордонів, свобода пересування – мрія багатьох поколінь космополітів збувається сьогодні, принаймні, в межах Європи. З приєднанням східноєвропейських держав до Шенгену кордони зникають майже всюди – від Росії до Гібралтару. Винятки становлять хіба що Кіпр – з власної ініціативи, та Болгарія з Румунією – в надії приєднатися якомога швидше.
Прикордонні споруди на рубежах, що стають відтепер внутрішніми, демонтують, більшу частину працівників прикордонних служб переводять в інші місця, а ті, що залишилися, займуться вибірковими перевірками та так званим «непрямим контролем» – прихованим спостереженням за рухом, що не вимагає перевірки віз, дозволів та іншої паперової тяганини. Натомість додатково зміцнюються зовнішні кордони Шенгену – з країнами, що не входять до європейської зони вільного пересування.
Це вже зараз відчувають на собі багато жителів країн СНД: отримати візу до Чехії, Польщі, Балтійських країн стало набагато складніше, ніж раніше. У Києві значно збільшилися черги до консульств Польщі та країн Балтії, багато хто скаржиться. Група студентів, яка хотіла зустріти Новий рік у Вільнюсі, розчарована: консульство Литви відмовило їм у цій можливості. «Човники», що снують між Україною та Польщею, налякані: ходять чутки, що будуть вводити суворі обмеження на ввезення-вивезення сигарет та алкоголю. Всі ці обмеження – не власна ініціатива держав, що вступили до Шенгенської зони, не бажання, як вважають багато хто, «вислужитися перед Європою» або «витерти ноги об сусідів». Такими є загальні вимоги країн-учасниць угоди: внутрішні кордони зникають – зовнішні зміцнюються. Тож до «миру без кордонів» треба ще дожити.
Багато жителів західноєвропейських країн висловлюють занепокоєння відкритістю кордонів на Схід. Вони вважають, що поліція та митні служби новачків Шенгену виявляться не в змозі впоратися з контролем за пересуванням нелегальних мігрантів, торговців неліцензованими товарами та інших порушників закону. Їхні побоювання достатньою мірою виправдані, однак парадокс полягає в тому, що органи охорони правопорядку східноєвропейських країн на ділі виявилися краще підготовленими до відкриття внутрішніх кордонів, ніж їхні колеги із Західної Європи. Так, прикордонна служба ФРН заявила, що не має достатніх ресурсів для ефективного контролю прикордонного простору з Польщею та Чехією, а австрійська влада офіційно попередила про те, що відкриття східних кордонів Австрії вимушено відкладається – з технічних причин.
Не обійшлося і без курйозів. Жителі розташованого прямо на польському кордоні невеликого села Еберсвальде, налякані чутками про нашестя тисяч східноєвропейських злочинців та нелегальних мігрантів, замість зниклого державного кордону влаштували власний: на в'їзді до села поставили загородження з колючого дроту, біля якого кілька годин простояла доморощена «народна дружина», озброєна мисливськими рушницями. Прибула на місце поліція не стільки силою, скільки умовляннями відправила «прикордонників» геть, а бургомістр Еберсвальде звернувся з проханням до журналістів, благаючи їх не розголошувати цей дурний інцидент.
Крім того, новою прозорістю кордонів виявилися незадоволені самі прикордонники. Якщо співробітників митних та прикордонних служб східноєвропейських країн майже в повному складі кинули на зміцнення зовнішніх рубежів (за винятком тих, хто відтепер входитиме до міжнародних патрулів на «колишньому кордоні»), то їхнім західноєвропейським колегам не так пощастило: в одну мить виявилися звільненими 40% особового складу. Більшість із них так чи інакше очікували виходу у відставку за віком, однак є й такі, хто втратив роботу зовсім не за своєю волею.
Ще більше не задоволені відкриттям кордонів німецькі пожежники. За їхніми словами, у передноворічний період з Польщі до Німеччини щороку тонами надходять неліцензійні ракети, петарди, хлопавки та інші вибухонебезпечні матеріали. Тепер же, коли контроль на кордонах знято, кількість «новорічних боєприпасів», що не відповідають німецьким стандартам і заборонених до продажу у ФРН, може збільшитися в десятки разів. Тож німецька влада цілком офіційно, по телебаченню, звернулася до жителів країни з попередженням: пам'ятайте – пожежі, що виникли в результаті використання «шенгенських» новорічних ракет, не оплатить жодна страхова компанія. Не кажучи вже про можливі каліцтва. Тож тепер вся надія на польську поліцію, яка рапортувала про свою повну готовність до Шенгену.
Борис АЛЬТНЕР.
ІА Росбалт