Швейцарія – класична країна імміграції
Як зазначає портал Swissinfo.ch, навколо феномену імміграції накопичилося багато брехні та непорозуміння. Допомогти тут може лише погляд на історію питання.
Практично 80% іноземців, які постійно проживають у Швейцарії, мають європейське коріння. Найбільші діаспори в країні складають італійці та німці, що має свої історичні підстави. Перша хвиля імміграції охопила Швейцарію наприкінці 19-го століття у зв'язку зі стрімким розвитком залізничного транспорту. З одного боку, у Швейцарії швидким темпом йшло створення сучасної мережі залізничних шляхів сполучення, для чого потрібні були робочі руки з-за кордону.
З іншого боку, будучи підключеною до європейської залізничної мережі, Швейцарія несподівано стала для суміжних країн, насамперед для Німеччини та Італії, а також Франції, близьким сусідом. В результаті громадяни Німеччини, Франції, Італії та Австрії стали в значних кількостях переселятися до Швейцарії або, принаймні, контактувати з нею набагато щільніше та інтенсивніше, ніж ще півстоліття тому.
Друга потужна хвиля імміграції захлеснула країну в епоху післявоєнного економічного підйому в період з 1950 по 1970 роки. Після десятиліття стагнації обсяги трудової імміграції продовжили неухильно зростати в період після 1980 року. У той час особливо велика кількість трудових іммігрантів приїжджала до Швейцарії з Португалії та Югославії.
Укладення з Європейським Союзом угоди про свободу переміщення людей, послуг, праці та капіталів стало для Швейцарії логічним кроком. Схвалена на всенародному референдумі, ця угода, поряд з іншими договорами, що склали два пакети так званих «секторальних угод», дала Швейцарії можливість, не будучи членом ЄС, стати, тим не менш, повноправним гравцем на європейському ринку товарів та послуг.
Протягом останніх десятиліть соціальна структура іммігрантів змінилася найкардинальнішим чином: якщо раніше до Швейцарії приїжджали в основному некваліфіковані кадри, то в даний час більшу частину іноземних працівників у країні складають високоосвічені спеціалісти вузького профілю, насамперед технічної спрямованості.
Частка осіб з університетським дипломом серед таких мігрантів набагато вища за частку випускників вузів серед самих швейцарців, що пов'язано, багато в чому, з особливостями системи середньої освіти в країні (вона мотивує школярів йти не до університету, а на виробництво з метою зробити професійну кар'єру).
Частка іноземців у загальному населенні країни перевалила нещодавно за 25%, і пов'язано це, насамперед, з дуже жорсткими критеріями натуралізації, які мають фактично заборонний характер. При цьому, станом на 2015 рік, приблизно 20% іноземців, які проживають у країні, народилися у Швейцарії і не жили ніде, окрім як у Швейцарії.
Ще одна цікава цифра: приблизно 44% громадян, які народилися поза Швейцарією, але живуть зараз у Конфедерації, проживають у Швейцарії 10 і більше років, теоретично маючи право подавати клопотання про надання громадянства. Але не роблять цього у зв'язку зі складністю процедури.
Дюк-Кван НГУЕН.
Переклад Ігоря Петрова.