Поки що для правомочних осіб еміграція за статусом контингентного біженця не становить особливих проблем. Єдиним бар'єром був термін очікування рішення за заявою. Особливою повільністю славляться установи землі Баден-Вюртемберг, де обробка документів триває 5-6 років, чиновники інших суб'єктів федерації працюють швидше. Видача згоди на прийом пов'язана з отриманням направлення на проживання в певну землю ФРН.
Передумовою для присвоєння статусу контингентного біженця є походження від щонайменше одного єврейського батька. З точки зору компетентних німецьких відомств, євреєм вважається той, у кого в документах радянського періоду стояв запис про приналежність до єврейської етнічної групи. Це походження має бути достовірно доведено пред'явленням оригінальних документів. Пізніші довідки та свідоцтва після 1991 року до уваги не приймаються і не вважаються достовірним доказом походження. Неповнолітні діти, неєврейські подружжя та дорослі неодружені діти, які проживають у сім'ї контингентного біженця, можуть переселитися до Німеччини разом з основним заявником. Самі члени сім'ї не повинні відповідати критеріям для присвоєння переселенського статусу.
Тепер із різних «надійних джерел» просочилася інформація, що прийматимуться особи не старші 45 років, а від претендентів на статус вимагатимуться певні знання німецької мови. Ці знання можуть бути здобуті на курсах, тож буде можливе повторне подання заяви після закінчення цих курсів. В принципі, можливо, більш раннє набуття певних знань німецької мови відповідає інтересам потенційних іммігрантів. «Страшилкою» в поширюваних чутках є нібито нова вимога незалежності від суспільної підтримки контингентних біженців після переселення до ФРН.
Виникає питання, що слід розуміти під цією «незалежністю»? Німеччина є країною з високою вартістю життя. Працездатним переселенцям із затребуваною спеціальністю потрібна одно- дворічна фаза адаптації для вивчення мови та знаходження першого місця роботи. Хто ж може дозволити собі в цей перехідний період жити на власні кошти? Хіба що один-два Абрамовичі та Ходорковські або люди з їхнього оточення. А що робити мистецтвознавцям, літераторам, економістам, особам немолодого віку, які з великою часткою ймовірності не знайдуть собі роботи в Німеччині? Швидше, під вимогою «незалежності» слід розуміти робочий прогноз, який з великою часткою ймовірності дає підстави говорити про реальне становлення на ноги та входження в трудові та інші відносини ФРН в осяжний період. Нібито ці зміни мають набути чинності з 2006 року, деякі джерела навіть називають 2005 рік.
Як же слід ставитися до цих чуток? Я б сказав, з обережною довірою, але не впадаючи в паніку. Якісь зміни відбудуться напевно. Угода між Центральною радою євреїв Німеччини та Федеральним урядом ФРН про прийом тоді ще радянських євреїв була укладена на початку 1991 року. Відтоді ситуація кардинально змінилася, як у країнах-спадкоємцях СРСР, так і в Німеччині та світі.
У результаті 14 років існування програми прийому єврейських емігрантів із колишнього СРСР навантаження на соціальний бюджет країни становить відчутну величину.
Ймовірно, федеральний уряд більше не відчуває себе пов'язаним цією угодою, яка з самого початку мала характер адміністративних вказівок. Особливий закон про імміграцію контингентних біженців так і не був створений, незважаючи на низку несміливих спроб у минулому дати процесу імміграції законодавчу базу. Це означає, що федеральний уряд може одним розчерком пера скасувати колись ним же затверджені інструкції. Для цього йому не потрібно проходити високі бар'єри парламентських слухань та інших складних демократичних законотворчих процедур.
Сам новий імміграційний закон згадує категорію контингентних біженців як привілейованих іноземців, але не містить критеріїв прийому. Визначення цих критеріїв залишається прерогативою уряду. Суперечки, між іншим, точаться про те, якого саме уряду? Земельні міністри внутрішніх справ хотіли б вирішувати це питання в межах своєї відповідальності. Можете собі уявити, яка черезсмужжя запанувала б тоді в правилах прийому! Слід враховувати і думку німецького МЗС, який вказує на міжнародні зобов'язання у зв'язку з дипломатичними демаршами ізраїльської влади, а також уявленнями урядів країн походження. Я не думаю, що центральна влада ФРН випустить з-під свого контролю це питання федерального значення і віддасть його на відкуп земельним властям.
Виникає враження, що свідомий витік інформації був організований зацікавленими колами. Ця пробна куля мала б змусити сторони позначити свої позиції та спонукати потенційних контингентних біженців у країнах СНД прийняти остаточне рішення «за» чи «проти» переселення до Німеччини. Можливо, пролунав перший дзвінок, який сповіщає про закінчення програми прийому контингентних біженців. Все ж я не став би робити зараз поспішних висновків на основі незрозуміло від кого вихідної газетної інформації.
Я хотів би дати конкретні рекомендації тим заявникам із країн СНД, чиї клопотання про прийом до Німеччини перебувають у стадії обробки. Прохачі часто стикаються з проблемою доведення походження дітей. Нечітке документальне оформлення родинних стосунків змушує німецьке посольство підозрювати, що насправді йдеться не про рідних, а про прийомних дітей єврейського емігранта. Часто ці сумніви доводиться розвіювати шляхом проведення генетичного тесту. Ця процедура досить трудомістка і довготривала. Простіше довести родинні стосунки шляхом пред'явлення непрямих документів (шкільні атестати, медичні картки, інші придатні докази).
Також слід зібрати всі оригінальні документи радянського періоду та звернутися до посольства з проханням про якнайшвидший розгляд паперів. Рекомендується докласти зусиль для отримання рішення німецької влади до 2006 року. Заявникам доцільно вже зараз відвідувати курси німецької мови, ще проживаючи в країні походження. Я вважаю, що німецьке посольство не стане само проводити іспит на знання німецької мови, достатньо буде пред'явити сертифікат про закінчення авторизованих посольством мовних курсів. Можливо, що ці сертифікати зможуть прискорити процес обробки заяви. Ці осмислені дії принесуть користь претендентам на статус у будь-якому випадку, навіть якщо повідомлення про передбачувані зміни не виправдаються.