Учасники круглого столу, організованого фондом «Міграція ХХI століття» та Спілкою журналістів Росії, спробували відповісти на питання, чому мігранти стали козирною картою передвиборної боротьби в Москві та як тепер боротися з посиленою в суспільстві міжнаціональною напруженістю?
Як це часто буває, для експертів, які займаються якоюсь темою, головним завданням стало відокремлення фактів від міфів. Так, директор Центру міграційних досліджень Дмитро Полєтаєв зупинився на поширеному уявленні про те, що мігранти відбирають робочі місця у місцевих жителів. У зв'язку з цим він зазначив, що серйозної конкуренції за роботу між мігрантами та місцевими якраз і немає. У своїй масі трудящі мігранти зазвичай претендують на інші робочі місця, ніж жителі Москви.
«Треба розуміти, що безробіття завжди структурне, і приїжджі з інших регіонів та з-за кордону, як правило, претендують на інші робочі місця, ніж ті, на які претендують москвичі», – сказав Полєтаєв. Крім того, експерт зазначив, що «росіяни маломобільні». І це, разом із фактором скорочення чисельності працездатного населення в Росії, теж велика проблема. Зокрема, Полєтаєв послався на проведене дослідження, в якому безробітних москвичів та жителів Підмосков'я запитували про те, за яку зарплату вони погодилися б поїхати на Далекий Схід. За його словами, більшість відповіли, що ця зарплата має бути не менше 80 тис. руб.
У зв'язку з цим Полєтаєв вважає міфом твердження про те, що «внутрішньою міграцією можна закрити якісь прогалини» на російському ринку праці. Можна додати до цього і те, про що автор цих рядків уже писав деякий час тому. А саме, що, згідно з даними ФМС, тільки в Москві на сьогодні налічується не менше 1 млн росіян з інших регіонів.
Виступавший на цій прес-конференції відповідальний секретар Громадсько-консультативної ради при УФМС Росії по Москві, директор проектів Фонду розвитку міжнародних зв'язків «Добросусідство» Юрій Московський вважає, що реально ця цифра може бути в півтора – два рази вищою. Тож ті з росіян, хто проявив мобільність та активність у пошуках роботи за межами свого регіону, вже давно це зробили. Однак проблеми нестачі персоналу, наприклад, у Москві це не вирішило.
Старший науковий співробітник Інституту народногосподарського прогнозування РАН Юлія Флоринська зазначила, що у столиці сьогодні, тільки за офіційними даними Роструда, є 170 тис. різноманітних вакансій. Незайнятими, зокрема, залишаються 3800 вакансій двірників. Причому, як розповіла Флоринська кореспонденту «Росбалта», реальні цифри потреби в робочій силі в столиці набагато вищі, оскільки «це тільки те, що подано роботодавцями в службу зайнятості». Водночас, зазначила вона, до служби зайнятості подають свої дані щодо вакансій «не більше 30-40% роботодавців».
Тобто реально Москві не вистачає близько 400 тис. робочих рук. Як вирішити цю серйозну соціальну проблему, тих, хто розв'язав останню антимігрантську кампанію в країні, мабуть, не цікавить. А між тим, під цю кампанію були поспіхом прийняті чергові, закручувальні гайки закони та підзаконні акти.
Таким чином ми маємо парадоксальну ситуацію. У Москві є потреба в 400 тис. працівників. Вирішити цю проблему за рахунок внутрішніх трудових ресурсів ми не можемо. Іноземній же робочій силі перекрили кисень. На сьогодні іноземцю (за винятком дуже тонкого прошарку так званих висококваліфікованих спеціалістів, чия офіційна зарплата на рік становить мільйони рублів) легально влаштуватися в російській столиці важко.
Але це тільки одна сторона мігрантофобської політики, яка проводиться сьогодні в країні. Є й інша. Той же Полєтаєв нагадав присутнім, що якщо щось і скріплює таке, за його словами, «мертве утворення», як СНД, «що існує в основному на папері», то це ті самі грошові перекази мігрантів з Росії на батьківщину.
Водночас, спростовуючи інший поширений міф, він зазначив, що на кожен відправлений мігрантом додому долар «у Росії залишається 4-5 доларів». Інший учасник прес-конференції, лідер Форуму переселенських організацій Лідія Графова, з посиланням на главу ФМС РФ Костянтина Ромодановського, нагадала присутнім, що мігранти створюють 7% валового внутрішнього продукту Росії.
Присутні не могли не порушити ще одну важливу тему сьогоднішньої міграції – відповідальність роботодавців за незаконну експлуатацію праці іноземних працівників, яка нерідко супроводжується не тільки зниженням розцінок на оплату праці, порушенням елементарних умов праці, а й перетворенням мігрантів на безправних рабів.
Однак більшість присутніх так і не змогли згадати, коли хтось із роботодавців був покараний за подібні злочини. Так голова комітету «Громадянське сприяння» Світлана Ганнушкіна нагадала, що правоохоронні органи майже рік не дають ходу гучній справі про використання рабської праці в продуктовому магазині в московському районі Гольяново.
За словами Ганнушкіної, протягом багатьох місяців після того, як громадянські активісти та журналісти звільнили з рук рабовласників дванадцять рабів і рабинь, яких роками змушували працювати в цьому магазині, прокуратура та Слідчий комітет «досі не розслідують цю справу скільки-небудь серйозно». На її думку, господарів магазину, які використовували рабську працю та садистськи карали своїх рабів, треба притягнути до відповідальності за всією строгістю закону. «У нас є відповідна стаття Кримінального кодексу», – сказала вона.
Однак віз, що називається, і нині там. Що, загалом, зрозуміло. Ганнушкіна нагадала, що місцева міліція фактично «кришувала» господарів цього магазину. Міліціонери кілька разів просто повертали рабовласникам жінок-працівниць, які намагалися втекти звідти та шукали правди у місцевому відділенні міліції.
Отже, яку б проблему сучасної міграції в Росії не взяти, неминуче впираєшся в економічну, правоохоронну та політичну системи сучасної російської держави, без зміни яких говорити про якісь позитивні зміни в цій сфері немає сенсу.
Олександр ЖЕЛЕНИН,
«Росбалт».