Одна з хати, де можуть знайти притулок мандрівники Шотландією туристи
Як пише Бі-бі-сі, більшість цих споруд – одноповерхові хатини, якими раніше користувалися пастухи. З часом їх закинули, і вони почали поступово занепадати. Це занепокоїло групу альпіністів та любителів піших прогулянок, які й створили Асоціацію гірських хати – Mountain Bothies Association (MBA). Члени організації з дозволу власників земель, де знаходилися ці халупи, взялися за їх підтримання в належному стані.
Інформація про існування цих притулків залишалася недоступною для туристів. Про те, де вони знаходяться, знали лише посвячені. Однак п'ять років тому Джефф Аллан, знавець і ентузіаст цих секретних пам'яток, вирішив, що настав час створити детальний і точний путівник.
Автор «Біблії шотландських хати» розповів Бі-бі-сі, що для створення путівника знадобилося так багато часу з однієї простої причини: він робив фотознімки лише в хорошу погоду, а в Шотландії така можливість випадає досить рідко.
Джеффу Аллану 47 років, родом він з англійського графства Саффолк, однак зі студентських років живе в Единбурзі. Саме в стінах Единбурзького університету він вступив до альпіністського клубу і став зупинятися в цих хатинах під час своїх сходжень.
«В молодості я часто зупинявся в молодіжних хостелах, – каже Джефф, – тож ідея безкоштовного ліжка в горах одразу захопила мою уяву. Якщо говорити чесно, у мене й грошей особливих ніколи не було. Я б віддав перевагу ночівлі в більш комфортабельних умовах, але виходило так, що вибирати доводилося все-таки ці хатини», – розповідає він.
Колись Джефф працював інженером-геодезистом, але тепер повністю віддає свій час мистецтву та фотозйомкам. Коли він зайнявся дослідженням гірських хати, у нього була машина, але потім вона вийшла з ладу, і йому довелося продовжити роботу, користуючись лише велосипедом або громадським транспортом.
Представники Асоціації гірських хати, яка ними не володіє, кажуть, що не мали відношення до путівника Джеффа Аллана. Однак вони вважають його свого роду послом свого руху. Один з попечителів Асоціації Ніл Стюарт каже, що ще в 2009 році організація опублікувала деякі дані про хатини в інтернеті, так що «джин був випущений з пляшки».
За словами Ніла Стюарта, члени MBA раді тому, що книга Аллана розповість про проведену ними роботу, але тільки за умови, що ті, хто захоче відвідати ці місця, будуть суворо дотримуватися правил, поважаючи як самі ці старі будівлі та природу, так і інших мандрівників.
• Найвисокогірніша хатина побудована на честь доктора Артура Гілбертсона Хатчисона, мандрівника з Абердина, який загинув під час сходження в 1949 році. Будиночок знаходиться на північному схилі гори Деррі Кернгорм.
• Найважкодоступніша хатина знаходиться в місцевості, до якої недосвідченому туристу дістатися буде дуже важко. Вона знаходиться у віддаленій місцевості біля річки Каррон. Аж до 1914 року в будинку жили пастухи. Потім він був закинутий, і протягом наступних двох десятиліть у хатину заглядали лише бродяги. До речі, в 1920-30-ті роки їх було чимало через масове зростання безробіття у Великій Британії. Путівник по хатинах Шотландії пропонує два шляхи, якими можна дістатися до цього куточка. Кожна дорога займе більше чотирьох годин.
• Найдивніша хатина – це старовинний будиночок, який знаходиться в болотистій місцевості на південь від мису Врат на самій півночі Шотландії. Аж до 1996 року тут жив відомий британський відлюдник Джеймс Маккрорі Сміт. У хатині зберегли все так, як було 20 років тому. Там можна побачити в тому числі й малюнки, які Сміт намалював на стінах будинку. «Коли там знаходишся, іноді стає моторошно, бо здається, ніби колишній господар все ще там», – каже Джефф Аллан.
• Найменша хатина більше схожа на сарай у саду, придатний для короткої зупинки, ніж на місце, де можна переночувати. Всередині є стіл, стілець і довга дерев'яна лавка, досить вузька, щоб спати на ній. З іншого боку, якщо гості готові розміститися на підлозі, то в будиночку можуть поміститися три постояльці. Хатина розташована в лісі Вестер-Росс.