Майже чверть жителів п'ятимільйонної держави Ізраїль приїхали з нашої країни. Далеко не всі вони зуміли знайти своє місце під яскравим близькосхідним сонцем. Тим не менше, ці люди прилипли до землі предків – Ерец Ізраель – так міцно, що їх звідти не можуть викурити вже ні терористи, що підривають бомби прямо в затишних єрусалимських кафе, ні райдужні обіцянки російських чиновників, які пропагують програму повернення співвітчизників.
Втім, в Ізраїлі багато неприйнятно для «російських» євреїв. Наприклад, багато хто не може ужитися з жорсткими релігійними законами. Як відомо, офіційна релігія, юдаїзм, тут не відокремлена від держави, що накладає сильний відбиток на життя всього ізраїльського суспільства. Але чимало «російських» євреїв до переїзду в Ізраїль були хрещені в православну віру. Вже саме переселення на Святу землю для деяких з них стало свого роду дивом. Справа в тому, що в ізраїльському законі «Про повернення» є пункт: якщо єврей добровільно прийняв якусь віру, крім юдаїзму, то він «не має права на репатріацію в землю Ізраїля». Зрозуміло, що це створює величезні незручності багатьом репатріантам, які стали раніше православними.
Хрещеним родичам простіше – про віросповідання дружин, чоловіків і дітей тих, хто отримує заповітний ізраїльський паспорт, у законі не сказано нічого. Тобто їх можна провозити вагонами. Для багатьох православних євреїв це стало лазівкою, щоб потрапити на історичну батьківщину. Але тут проблеми не закінчуються. Місія Російської православної церкви, яка має в Єрусалимі та інших містах кілька храмів, не має права вінчати і хрестити громадян Ізраїлю. Хоча парафіянами цих церков є якраз переважно євреї-репатріанти з країн СНД. Тож якщо в такій сім'ї народилася дитина або намічається весілля, то хреститися чи вінчатися надзвичайно складно.
Нерідко християнам – вихідцям з СНД доводиться стикатися з погрозами та нападами з боку юдейських фанатиків. Нещодавно отримала розголос історія з емігранткою з Росії, викладачем музики на ім'я Віра (поліція воліла не називати її прізвище). Разом з сім'єю вона проживає в місті Бат-Ям. Хтось із сусідів дізнався, що вона відвідує збори «месіанських євреїв» – місіонерської християнської організації. Незабаром, вийшовши з під'їзду, Віра виявила розкидані всюди листівки зі своєю фотографією та написом на івриті та по-російськи: «Вона вчить дітей місіонерській музиці, остерігайтесь її!» Жінці та її чоловіку неодноразово погрожували по телефону, вимагали припинити відвідувати християнські збори. Аналогічним нападкам за участь у місіонерській роботі нещодавно піддалася сім'я вихідців з Росії в містечку Кір'ят-Сефер.
І все ж навіть ті з наших співгромадян, хто важко адаптується до екзотичних ізраїльських реалій, пакувати валізи не збираються. Більше того, євреї все їдуть і їдуть з республік колишнього Союзу до Ізраїлю, а не навпаки. Хоча громадяни землі обітованої стикаються з серйозними проблемами, пов'язаними з дорожнечею та прямою загрозою життю: то вибухають палестинські шахіди, то раптом з неба сиплються ракети «Хезболли», а той, хто рветься до атомної бомби Іран, то й взагалі погрожує «стерти Ізраїль з карти». Але факт залишається фактом – євреї все одно продовжують їхати до Ізраїлю. Повертаються ж лише одиниці.
Тільки потрапивши до Ізраїлю, починаєш розуміти, чому це так. Справа не лише у вищому, ніж у середньому по СНД, рівні життя, теплому кліматі, ввічливих продавцях, повсюдно поширеній російській мові та такому приємно вражаючому шанобливому ставленні людей одне до одного. Є в Святій землі, і особливо в Єрусалимі, якийсь магнетизм, який тягне сюди не лише євреїв. Щоб знайти відповідь на питання про його походження, потрібно піднятися на Оливну гору, звідки відкривається прекрасна панорама Єрусалима, святого міста для представників трьох світових релігій: християнства, юдаїзму та ісламу. Ось ліворуч – кам'яні руїни часів Першого та Другого Храмів. Трохи правіше видно два сірі куполи церкви Воскресіння, епохи хрестоносців. Плоскі дахи синагог сусідять з шатрами церков та стрункими, як кипариси, мечетями. Серед масиву житлових кварталів в обрамленні дерев «священного саду» «Харам аш Шаріф» на Храмовій горі височіє величезна золота сфера «Купола Скелі». Для релігійної людини Єрусалим – батьківщина всіх людей. Просто євреї, як вони самі кажуть, відчувають це більш гостро. І тому ніколи не перестануть прагнути сюди.
Сергій ПУТІЛОВ.
Нові Вісті