Консультанти та «помічники», що живляться непоінформованістю й розгубленістю претендентів на ПМП у Німеччині або просто охочих зачепитися на Заході будь-якою ціною, аби вирватися з лещат злиднів і безвиході, більше наводять тінь на пліт, ніж роз'яснюють реальні перспективи. Наприклад, абсолютно всі переклади документів, зроблені в Україні, офіційними організаціями ФРН не визнаються. Тільки німецький присяжний перекладач має право завірити переклад. І це лише одна деталь на шляху витрушування з гаманців іммігрантів грошей ні за що.
Кому дають дозвіл на проживання у ФРН?
На ПМП з України здебільшого виїжджають двома лініями: єврейською та німецькою. По єврейській приймають так званих контингентних біженців. Основна вимога для них - підтверджена єврейська національність. По німецькій лінії виїжджають ті, у чиїх внутрішніх паспортах у графі «національність» стоїть запис «німець». Одна з майже непідйомних вимог для останніх - це мовний тест, що включає, до речі, перевірку знань історії та традицій Німеччини. Аусзидлери (так ще протокольно називають німців з колишнього СРСР) майже одразу можуть отримати громадянство в Німеччині. Контингент-флюхтлінгам (контингентним біженцям) така привілегія дається років через сім, та й то за умови, що вони вже на той час працюють, знають німецьку мову тощо. В усьому іншому - у праві на житло, на працю, навчання чи соціальні виплати - аусзидлери та контингентні біженці рівні.
Ще одна можливість виїхати до Німеччини - одружитися з німцем (німкенею). Тут не все гладко, тому не потрапляйте на гачок усіляких служб знайомств. Наприклад, не забувайте, що німецькі закони передбачають видворення іноземця, якщо той не припав до серця своєму місцевому чоловікові чи дружині й при цьому не прожив у шлюбі двох років (раніше - трьох). Тож цей період подібний до морального рабства - достатньо заяви на розлучення «німецької половини», скарги в Ауслендер-бехьорд (організацію, що відає справами іноземців у Німеччині), щоб тому, хто не пройшов «випробування», вказали на двері.
Немає повної ясності й з біженцями (не плутати з контингентними). Азюлянти - це по-німецьки, а по-нашому кажуть - біженці. Для жителя України в цьому випадку не має значення його національність. Однак отримати ПМП цій категорії громадян украй складно. Вони довго житимуть у таборі для переселенців, візу на проживання у ФРН їм видадуть роки на два, а потім подовжуватимуть, ураховуючи законослухняну поведінку біженця, чесність його доказів про утиски в країні походження тощо. Нагадаю: біженцем у Німеччині можуть визнати за трьома категоріями: національність, нацменшина, політичні мотиви.
Країна переможного соціалізму
«Це ж треба, соціалізм не в соцтаборі й навіть не в Україні! - гомоніли в Одесі, - а в Німеччині». За соціальною захищеністю жителі цієї країни на другому місці у світі - одразу після Швеції.
Соціальну допомогу в Німеччині отримують усі, хто не має роботи, але удостоївся виду на проживання. Мінімальну допомогу тут називають «соціал». Наші в Німеччині так і кажуть: «сиджу на соціалі». Навіть після нещодавнього виступу канцлера Німеччини Гергарда Шредера, який пригрозив значно скоротити виплати соціальникам і безробітним, глава сім'ї, як і раніше, отримує трохи більше 300 євро. На кожного члена сім'ї припадає десь по 200 євро. Дітей утримує інша організація - югендамт, яка виділяє «кіндер-гельд» - це «дитячі гроші». Передбачені різні виплати, причому на третю дитину ви отримаєте рази в три більше, ніж на першу. За народження первістка покладається ще й одноразова виплата - 3.000 євро. До досягнення ним двох років вам виплачуватимуть майже 500 євро щомісяця.
Щодо медицини, то один візит на огляд до лікаря коштує не менше 100 євро. Дуже дорогі ліки, а особливо операції. Зрозуміло, що емігрантам і біженцям вони не по кишені. На допомогу приходить страхова медицина, яка дає доступ до послуг лікарів усім жителям Німеччини. Для тих, хто не працює, медицина поки що повністю безкоштовна. Ідуть, правда, розмови, що за протезування зубів треба буде все-таки частково доплачувати.
За професією - на курси
Цей лозунг дуже актуальний для наших співвітчизників у Німеччині. Адже наявність українського диплома зовсім не гарантує вам роботу. Диплом, утім, можна підтвердити й пройти відповідну перекваліфікацію. З огляду на те, що понад 4 мільйони німців (для інформації: загалом у ФРН трохи більше 82 мільйонів жителів), серед яких чимало з вищою та спеціальною освітою, не мають роботи, шансів у наших співвітчизників зовсім небагато.
Але курси німецької мови за рахунок держави зобов'язані пройти всі іноземці. Навчання на них оплачується як виконана робота. Мої сусіди з Ужгорода, наприклад, проходять такі піврічні мовні курси від арбайтзамту (біржі праці). Володимир, голова сім'ї, отримує 1.700 євро. Приблизно стільки ж отримує його дружина Зіна. На руки їм залишають близько 1.000 євро, а решта грошей іде на прибутковий податок, обов'язкову медстраховку та в пенсійний фонд.
Існує і щось на кшталт нашого підготовчого відділення для вступу до вишу - наприклад, благодійна державна організація Otto Benike. Тут юний іноземець може отримувати стипендію в 500 євро до та під час навчання в інституті за умови складання заліків.
Чи вигідні Німеччині емігранти?
Якби не приплив іноземців, то демографічна ситуація в Німеччині стала б близькою до катастрофічної. Німці майже не заводять дітей - це нація, що старіє. Середній вік середньостатистичного корінного німця стрімко зростає.
Турки, яких у Німеччині, як і російськомовних, уже понад 3 мільйони, поляки, вихідці з Африки та Азії - це майже десята частина населення. Народжуваність у турків і представників країн третього світу досить висока. Невипадково низка демографів стверджує, що в Німеччині вже до 2030 року буде половина «ненімців». Але іноземці не цураються жодної брудної та важкої роботи - чорнороби на будівництві, прибирання, вантаження, догляд за хворими та людьми похилого віку. А тому їх тут чекають.