Коли документи іммігрантів надходять до BAFI, їх розподіляють по землях. При цьому Федеральне відомство з визнання іноземних біженців намагається враховувати побажання іммігрантів. Це дуже важливо, тому що подальший переїзд на постійне місце проживання в іншу федеральну землю, як правило, тягне за собою величезні труднощі. В першу чергу, це пов'язано з виплатою соціальної допомоги, оскільки отримувати соцвиплати іммігранти мають право лише в тому адміністративному регіоні, куди їх направили спочатку. Якщо ж людина змінила місце проживання, переїхавши в іншу федеральну землю, вона може втратити своє право на отримання соцдопомоги.
Однак ще при видачі анкети потенційних іммігрантів в обов'язковому порядку попереджають - немає жодних гарантій, що їхнє побажання щодо землі візьмуть до уваги. Але до вашої думки можуть прислухатися, якщо у вас на це є серйозна причина. Наприклад, ви хочете бути в одній землі зі своїми родичами. Треба зауважити, що родич має бути близьким - батько, мати, рідний брат або сестра. Найчастіше в такому разі вам підуть назустріч і не стануть розлучати.
А в цілому розподіл по землях відбувається за певною методикою, в основі якої лежить так звана формула Кенігштайнера. За цією методикою розраховується розмір дотацій, які виділяються федеральним землям для вирішення завдань, пов'язаних із прийомом іммігрантів. Розрахунок ведеться на підставі даних податкових надходжень і чисельності населення землі. Саме з цієї причини в кожну землю направляють певну кількість іммігрантів.
У кожній землі свій період очікування - комусь доводиться чекати рік, а комусь і всі п'ять. Річ у тім, що в кожній землі іммігрантів приймають у порядку черги. Якщо вам довго не приходить відповідь, це не означає, що ваші документи досі перевіряють. Насправді ви просто чекаєте своєї черги. Як тільки земля буде готова вас прийняти, тобто надати місце в гуртожитку та інші пільги, вам повідомлять, надіславши запрошення на виїзд.
Сьогоднішній процес прийому єврейських іммігрантів заснований на рішенні уряду НДР від 11 липня 1990 року. Згідно з ним, євреї з СРСР могли іммігрувати до НДР у необмеженій кількості. Згодом постанова поширилася на територію всієї Німеччини. Також було вирішено, що прийом єврейських іммігрантів буде ґрунтуватися на законі про контингентних біженців від 1980 року, який передбачає, що люди з таким статусом мають набагато більше прав і пільг, ніж інші іноземці. Але на підставі даних статистичної звітності, де зазначено, що останнім часом до Німеччини в середньому прибувало близько 15 тис. єврейських іммігрантів на рік, у 2002-му Бундестаг ухвалив новий закон, завдання якого регулювати потік і перебування іноземців у Німеччині. Цей закон передбачав скасування закону про контингентних біженців. Крім того, з метою уникнення соціальних складнощів іммігранти мали відвідувати курси німецької мови ще в країні походження, тобто до виїзду на постійне місце проживання до Німеччини.
Закон мав набути чинності 1 січня 2003 року, але був скасований Конституційним судом ФРН у зв'язку з тим, що в процесі голосування в бундесраті були допущені помилки. Тому закон про контингентних біженців діє й сьогодні. Новий законопроєкт направлено до Бундестагу, однак рішення ще не ухвалено.
Тетяна ПОМИНЧУК,
асоціація «Гольфстрім».