Вже у першому вищому судовому рішенні з цієї гарячої тематики від 30.08.2001 р. (Az.: - B 4 RAсс 118/R) Федеральний суд визнав право позивачки з кола пізніх переселенців на одночасне отримання двох видів матеріального забезпечення - власної пенсії за віком та вдовиної пенсії за померлого чоловіка. Точна кількість правомочних отримувачів додаткового пенсійного забезпечення мені не відома, але ясно, що в теперішній час і в наступні роки йтиметься про десятки тисяч осіб. Виконання цього принципового рішення вищої судової інстанції та переказ коштів на Offshore Account емігрантів обійшлося б пенсійним касам у велику суму грошей. Тому в переважній більшості випадків каси відмовляються виконати це однозначне рішення Федерального соціального суду.
Масові «поодинокі» випадки
Виконавчі самоврядні громадські органи, а саме ними і є державні пенсійні страхові фонди, не можуть просто проігнорувати судову владу. Тому правомочні заявники отримували стандартну відмову з формулюванням, що пенсійні каси не вважають зазначене рішення від 30.08.2001 р. керівною судовою вказівкою, а розглядають його як поодиноке рішення за конкретною скаргою. По суті, це означало, що каси пропонували кожному заявнику окремо висуджувати своє право на пенсію вдови/вдівця в різних інстанціях. З моєї точки зору, сенс цього модусу поведінки простий і визначений ще Ходжею Насреддіном: «За десять років помре або ішак, або шах, або я». Можливо, каси спекулювали на тому, що різні судові інстанції та сенати складної юридичної ієрархії ФРН приймуть суперечливі рішення з цього питання, або просто сподівалися затягнути процедуру.
Такий образ дій більше не видається можливим. Нещодавно в трьох нових рішеннях із зазначеної проблематики (Urteile vom 11.03.2004, Az.: B 13 RJ 44/03, B 13 52/03 R, B 13 56/03 R) Федеральний соціальний суд підтвердив вперше висловлену ним у серпні 2001 року точку зору про суть вдовиних пенсій. У розглянутій судом справі обоє подружжя проживали і вели спільне сімейне життя на території колишнього СРСР. У серпні 1997 року чоловік помер на території Росії. Після його смерті вдова переселилася до ФРН за статусом пізньої переселенки (§4 BVFG).
Компетентна германська пенсійна каса призначила вдові велику вдовину пенсію починаючи з грудня 1997 року. Радість виявилася передчасною: каса відмовилася виплачувати нараховану вдовину пенсію, аргументуючи власним пенсійним доходом жінки у розмірі 25 розрахункових пунктів (Entgeltpunkte). Ці пункти є умовною величиною, за допомогою якої в центах і євро розраховується реальний розмір пенсії. За правотлумаченням пенсійного фонду, закон «Про пенсію за іноземний трудовий стаж» (Fremdrentengesetz) нібито обмежував розмір пенсії за цей стаж 25 розрахунковими пунктами. Цей обсяг був вичерпаний особистою пенсією вдови за старістю - пояснила каса заявниці. Позивачка не погодилася з цим правотлумаченням, і тяжба пішла своїм ходом.
Право на дві пенсії закріплено законом
Федеральний соціальний суд у своєму вироку від 11 березня цього року встановив, що соціальна страхова установа в обов'язковому порядку визнала право вдови на виплату великої вдовиної пенсії. Цим позивачка набула матеріальну претензію, яка не може бути забрана в неї на основі неясних правових поглядів діловода пенсійного фонду. Параграф 22 b закону «Про пенсію за іноземний трудовий стаж», на який постійно посилаються каси, дійсно обмежує власні претензії пізнього переселенця 25 розрахунковими пунктами. Це обмеження, однак, не поширюється на право матеріального забезпечення з інших правових відносин і на отримання пенсії за померлого чоловіка.
Страхове забезпечення сім'ї після втрати годувальника має являти собою заміну доходу, який померлий раніше вносив до сімейного бюджету. Тому законодавець робить принципові відмінності між власними, заробленими шляхом сплати страхових внесків, претензіями на пенсію та правом на забезпечення за померлого годувальника. Останню форму матеріального забезпечення вдівець чи вдова заробив(ла) не власними трудовими внесками, а шляхом утворення та проживання в життєвій сімейній спільноті.
Закон не містить вказівки про необхідність обмеження загальних доходів отримувача 25 пунктами. Отже, пізні переселенці мають право на дві пенсії: за власний трудовий стаж та за пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Коротше кажучи, каси зобов'язані платити правомочним заявникам велику вдовину пенсію. Я хотів би зазначити, що закон «Про пенсію за іноземний трудовий стаж» обмежує пенсію обох живих членів подружжя 40 розрахунковими пунктами. Не повинно бути так, щоб вдівці/вдови отримували краще забезпечення, ніж спільно проживаюче подружжя. Тому межа сумарних виплат за іноземний трудовий стаж не може перевищувати 40 пунктів. Все ж надбавка до пенсії у розмірі 15 пунктів означає суттєве поліпшення фінансового становища пенсіонера.
Що тепер?
Ці сприятливі для вдівців/вдів три вищі судові рішення більше не можуть ігноруватися компетентними пенсійними фондами (Федеральна страхова установа для службовців, земельні страхові установи та Федеральне страхове відомство гірників). Заплющать пенсійні каси очі й на ці однозначні вказівки вищої судової інстанції, вони виведуть себе з правового простору. Тому всі вдовці/вдови з кола пізніх переселенців (§4 BVFG) можуть з повною довірою до вказаних рішень Федерального соціального суду подати повторну заяву з вимогою про нарахування та виплату пенсії вдівця/вдови у загальному розмірі до 40 розрахункових пунктів. Відмовляться каси виконати законну вимогу заявника, ви можете звернутися за підтримкою до юстиції, богиня справедливості на вашому боці.
Спеціальні вказівки для мешканців СНД
Якщо ви збираєтеся переселитися до Німеччини за статусом пізнього переселенця, то вам потрібно ще в країні походження подумати про збір усіх необхідних документів про трудову діяльність померлого чоловіка та документальне підтвердження шлюбних стосунків із ним. Це трудова книжка, військовий квиток, довідки з місця роботи або з профспілки, доказ часу догляду за дітьми, свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей тощо. Повні документальні свідчення дуже допоможуть вам у ФРН при нарахуванні вдовиної пенсії. До речі, вона виплачується і в тому випадку, коли померлий чоловік не належав до німецької етнічної групи.
Ця стаття служить цілям загальної інформації і не може замінити індивідуальної консультації.
Томас ПУЕ, німецький адвокат.
Спеціально для «Заграниці».