У чужій країні рідна мова – потенційне джерело доходу для студентів
На перший погляд, стати репетитором у Німеччині зовсім не складно: достатньо зареєструватися на одному зі спеціалізованих сайтів, де учні вишів пропонують свою допомогу (Studentische Nachhilfe) з різних предметів.
Студент хімічного факультету Гамбурзького університету Мартін Генін більшість своїх учнів знаходить саме в інтернеті. «Ще один варіант – розвісити оголошення, наприклад, в університеті, – розповідає він. – Тільки переконайтеся, що розміщення приватних оголошень у цьому місці дозволено. Інакше їх просто знімуть».
Мартін разом із сім'єю переїхав до Німеччини з України, репетитором він підробляє вже понад вісім років. «У мене був непоганий рівень англійської мови, і мені запропонували давати приватні уроки. З цього все й почалося. Зараз я пропоную уроки хімії, англійської, німецької та російської мов». Втім, за весь час Мартіну лише одного разу довелося викладати російську мову. «Зі мною зв'язалася мама хлопчика, який вивчав російську у школі, – згадує він. – Ми займалися чотири місяці, але мова все одно давалася йому важко. Зрештою, батьки вирішили припинити заняття».
Самостійно знайти охочих займатися російською мовою дійсно нелегко, ділиться досвідом Євгенія, репетитор з Кельна. «Півроку тому я вирішила спробувати підробити – розмістила в інтернеті оголошення, що готова давати уроки особисто або по Skype, – розповідає дівчина. – Відгуків було всього близько десяти, в результаті тільки один із тих, хто виявив інтерес, став моїм учнем. Були дивні люди, які просто хотіли познайомитися з російською дівчиною. Було й так, що ми домовлялися про заняття, а людина просто не приходила».
У Німеччині, звісно, є люди, які хотіли б вивчати російську, але часто вони просто не знають, куди звернутися. «Раз на півроку я проводжу двотижневий інтенсивний курс російської мови в Гамбурзькому університеті, – розповідає викладач Петро Класс. – Не скажу, що бажаючих дуже багато, але група з 12 осіб завжди набирається».
Найчастіше люди починають вивчати мову з особистих причин, каже викладач: «Російська дружина, подруга або друг – ось найсильніша мотивація. Мало хто вчить російську, щоб покращити свої кар'єрні перспективи. Приходять студенти, які їдуть до Росії за обміном. Ще є учні, які просто хочуть виконати дивну, суто німецьку мрію – проїхатися поїздом Транссибірською магістраллю».
Сам Петро Класс разом із сім'єю приїхав до Німеччини з Кемерово, і йому не раз доводилося подорожувати знаменитим Транссибом. Однак, будучи професійним педагогом, він навіть під час навчання не підробляв репетитором російської мови. «Всі мої підробітки не були пов'язані з педагогікою чи рідною мовою, – згадує він. – І навіть після закінчення навчання я викладав німецьку. Зараз я співпрацюю з народним університетом у Гамбурзі (Hamburger Volkshochschule) як вільний підприємець (Freiberufler). Бажаючі вивчати мову звертаються до школи і через неї потрапляють до мене».
Співпраця зі школою – це ще один спосіб знайти учнів, хоча, звісно, скористатися ним не так просто, як розмістити оголошення в мережі. Анна Чистякова приїхала до Німеччини з Санкт-Петербурга за програмою Служби педагогічних обмінів (Pädagogischer Austauschdienst), яка розрахована на студентів-германістів і майбутніх викладачів німецької мови.
«Я працювала асистенткою викладачів російської мови в гімназії Святої Ольги в Штутгарті, – згадує Анна. – Крім того, я підробляла репетитором російської. Учнів до мене направляли зі школи. У мене вчилися підлітки від 14 до 19 років. Більшість із них були дітьми емігрантів, приходили й казали: «Хочу розуміти бабусю і дідуся».
Як зізнаються досвідчені репетитори, якщо підробіток не займає багато часу і не приносить великих грошей, то ніхто, як правило, не оформлює цю діяльність офіційно. Хоча, щоб уникнути проблем із візою, яка обмежує трудову діяльність студентів, краще проконсультуватися в місцевому відомстві у справах іноземців.
Наприклад, у Гамбурзі, в сервісному центрі для іноземців (Welcome Center) всі необхідні питання можна з'ясувати вже біля стійки реєстрації. Як пояснили кореспонденту DW, щоб отримати офіційний дозвіл для роботи репетитором, студент повинен підтвердити, що ця робота жодним чином не вплине на результати його навчання. Як доказ підійде лист представника вишу – професора або керівника програми, – написаний у вільній формі.
У середньому за годину роботи репетитором можна просити близько 10-15 євро. «Заробити на життя, звісно, навряд чи вдасться, адже в такій роботі немає стабільності, – ділиться досвідом Мартін Генін. – Підробіток приносить мені від 100 до 400 євро на місяць. Якщо викладати лише один предмет, то вийде ще менше. Але мені здається, що студенту така робота все ж приносить більше користі, ніж миття тарілок у ресторані. З одного боку, це можливість покращити власні знання. З іншого – можливість допомогти іншим. Для мене найкраща мотивація – це почути від учня: «Дякую, Мартіне! Я склав цей іспит».