Як зазначає «Русская Германия», зроблені оонівськими чиновниками висновки виявилися не надто сприятливими для німецької сторони. На думку співробітників UNHCR, лінія офіційного Берліна щодо обмеження свободи вибору місця проживання біженців не лише суперечить взятим Німеччиною зобов'язанням, але й порушує низку міжнародних угод. Згідно з чинним законодавством, ті, хто подав у ФРН прохання про надання притулку або навіть уже його отримав, не можуть обирати місце проживання, якщо отримують фінансову підтримку від держави. Вільне пересування таких людей зазвичай обмежується межами однієї федеральної землі. Аргументи німецької влади в цьому випадку начебто досить прості та раціональні. Вважається, що інакше порушиться рівномірність фінансового навантаження на землі та громади. Нікому, мовляв, не хочеться проживати в економічно слабких, з недостатньо розвиненою інфраструктурою районах Німеччини, а от перебратися до багатого Мюнхена охочих достатньо.
Однак такі заяви Берліна представники UNHCR вважають абсолютно неспроможними. І справа тут не лише в моральному аспекті. Хоча виходить, що люди, які шукають нову батьківщину, стикаються з невиправданими труднощами, не мають можливості перебувати поруч зі своїми близькими та друзями, якщо ті проживають у ФРН. Головне, що більшу частину соціальної допомоги виплачують такій категорії людей з федеральної казни, а зовсім не із земельних бюджетів. Така ситуація склалася після прийняття нової редакції закону «Про біженців», і німецька влада, природно, не може про це не знати. Однак жодних змін в існуючих правилах досі так і не відбулося.
Минулого тижня знову було звернено увагу на цю ненормальну ситуацію, цього разу вже з боку Європейської комісії. Брюссельські чиновники представили щорічний звіт про становище шукачів статусу біженця в Євросоюзі, де розкритикували дії Федерального уряду в цій сфері. Окрім вимог щодо свободи пересування, Єврокомісія висунула Берліну ще низку претензій.
У Брюсселі вважають, що німецька сторона ущемляє права біженців, які потребують «особливого захисту». Йдеться в даному випадку про неповнолітніх, а також про жертв психічного чи фізичного насильства. Згідно з розробленими ЄС правилами, таким особам має бути надана полегшена можливість отримання статусу біженця. Це законодавче положення, впевнені в Брюсселі, є «центральним елементом» імміграційної політики європейських країн. Крім Німеччини, подібні проблеми виникають ще у восьми держав ЄС.
Невдоволені в Європейській комісії й інформаційною політикою ФРН. Правила ЄС передбачають для біженців отримання повної інформації про їхні права та обов'язки зрозумілою мовою та в доступній формі. Однак Берлін поки що так і не переніс дані інструкції до національного законодавства. При цьому Німеччина щорічно отримує на ці цілі мільйонні дотації зі спеціального фонду ЄС.
Мабуть, єдиним, чим ще може похвалитися Берлін, залишається достатнє забезпечення біженців харчуванням, одягом та житлом. Проблеми тут виникають насамперед у нових держав Євросоюзу, а також у Нідерландів. А ось такі країни, як Франція, Австрія та Португалія, хоча й виплачують біженцям грошову допомогу, але її розмір часто лежить нижче прожиткового мінімуму.
Зрозуміло, що німецька сторона, висловлюючи прихильність принципам гуманізму в імміграційній політиці, насамперед думає про благо власних громадян. Невипадково, мабуть, все менше мігрантів звертаються до німецької влади за отриманням статусу біженця. Минулого року кількість людей, які сподіваються отримати цей статус, стала найнижчою за останні 20 років. За першу половину 2007 року відповідне прохання подали лише 8 500 осіб, що на 20% менше аналогічних показників попереднього року.
Примітно, що потік емігрантів із Росії, які прагнуть отримати в Німеччині жаданий статус, також йде на спад. Згідно з даними Міністерства внутрішніх справ ФРН, за кількістю заявників РФ опинилася на п'ятому місці після Сербії, Іраку, Туреччини та В'єтнаму. Майже половину російських громадян, які бажають перебратися до Німеччини, становлять етнічні чеченці.
Володимир ГУЩІН.
Русская Германия