Жителі Китаю вже відчули наслідки впровадження системи соціального рейтингу
Як зазначає «Русская Германия», система соціального рейтингу виросла зі спроби створити національний кредитний механізм. Спочатку китайські економісти припускали, що їхніми розробками користуватимуться виключно банки для оцінки благонадійності позичальників. Механізм почали розробляти ще в 1999 році і реалізували за кілька років.
Однак у 2012 році Національна комісія з розвитку та реформ Китаю вирішила використати наявні напрацювання і посилити оцінку якостей громадян Китаю, включивши до фінансового рейтингу соціальну та політичну сфери. У документах став фігурувати термін «моральний індекс». Передбачалося, що соціальна кредитна система контролюватиме надійність не лише приватних осіб, а й компаній та державних структур. Однак насправді держструктури виявилися виведеними за рамки оцінок.
Система на сьогодні має працювати наступним чином. Спочатку кожен громадянин отримує стартовий рейтинг у 1000 балів. Єдиний інформаційний центр аналізує кожного за 160 000 різних параметрів зі 142 установ. Якщо людина поводиться «добре» – вчасно сплачує податки та комунальні платежі, погашає кредити, не потрапляє на порушеннях ПДР, не виступає з критикою влади, не перебуває в сектах і (увага!) – не грає годинами в комп'ютерні ігри, значить, це хороший громадянин.
Якщо його рейтинг – 1050 балів і вище, він маркується індексом ААА. Такій людині відкриті всі ворота – її візьмуть на хорошу роботу або навчання, дадуть кредит за низькою процентною ставкою, покладуть на операцію в першу чергу тощо. З найнижчим кредитом – D (599 балів і нижче) не продадуть квиток на літак і навіть не візьмуть працювати на найнижче оплачувану роботу.
Система діє не лише на рівні держустанов, а й на побутовому рівні. Наприклад, власники високого рейтингу можуть брати безкоштовно напрокат велосипеди, а власники низького – повинні не лише заплатити за оренду, а ще й залишити заставу. І так у всьому. Щоб підвищити рейтинг, можуть знадобитися роки, однак розробники системи запевняють, що це можливо – достатньо лише «добре себе поводити».
Звісно, у такої системи багато критиків, особливо серед правозахисників. Система передбачає тотальне стеження за громадянами, обмежує права та свободи «неблагонадійних», порушує принцип поваги та захисту прав людини – особливо права на репутацію.
Втім, критикують систему соціального рейтингу не лише за це. У неї багато технологічних проблем, головна з яких – відсутність єдиних правил гри. За час розробки системи кожен регіон і кожне урядове відомство створили власні кредитні платформи, в результаті чого обмін інформацією між ними дуже ускладнений.
Основними ланками кредитної системи є міста та райони провінційного рівня. Системи різних міст не інтегровані одна з одною. Інформація, яку вони збирають, механізми оцінки, які вони встановлюють, рідко збігаються. Наприклад, у якихось регіонах система рейтингу дає право на особливі умови користування бібліотеками, а в інших регіонах бібліотеки взагалі виведені з-під дії цього механізму.
Від недосконалості системи вже страждають мільйони китайських громадян. За даними на червень 2019 року, 27 млн осіб перебували в блок-листі, що обмежує авіаперельоти, ще 6 млн осіб не могли користуватися високошвидкісними поїздами. Загалом серед неблагонадійних опинився приблизно кожен сотий житель Піднебесної. 70% громадян, які взяли участь в опитуванні в липні 2020 року, висловили занепокоєння щодо неправильного використання системи соціального кредитування.
Китайська влада частково визнає недосконалість системи. Мова, однак, не йде про відмову від неї в майбутньому. Вище керівництво обіцяє реформувати рейтинг і встановити єдині стандарти. А поки їх немає, громадянам Китаю залишається сподіватися на випадок і надіятися на те, що вони не стануть жертвами випадкових помилок і прорахунків механізму, роботу якого не до кінця розуміють навіть його творці.