Уповноважений федерального уряду Німеччини у справах переселенців та національних меншин Крістоф Бергнер (на фото зліва) має намір домогтися спрощення процедури возз'єднання сімей пізніх переселенців
«Закон про вигнаних (Bundesvertriebenengesetz) залишається актуальним, оскільки він відображає історично моральний обов'язок Німеччини щодо тих німців, на яких через їхню національну приналежність покладалася колективна відповідальність за політику знищення та жахи націонал-соціалізму, – заявив Бергнер в інтерв'ю Berliner Zeitung. – І це стосується нашого ставлення до німців як до національних меншин у країнах Європи та в державах-наступницях СРСР».
Далі Бергнер висловив своє повне розуміння ще однієї проблеми: «Російські німці прибули до Німеччини, очікуючи, що національна солідарність буде проявлена до них саме як до німців, постраждалих через німецьку історію. Але цю солідарність наше суспільство не проявило. Німецьке походження тут часто не відіграє великої ролі. А це веде до розчарування та відчуження. Але я хотів би зазначити наступне: незважаючи на велику кількість пізніх переселенців, процес їх інтеграції проходить успішно. З 1950 року Німеччина прийняла 4,5 млн переселенців, що відповідає чисельності населення середньої федеральної землі. Тільки за останні 20 років до нас прибуло понад 3 млн переселенців, з них 2,3 млн з Росії. І переважна більшість з них добре інтегрувалася».
Висловився держуповноважений і щодо тієї уваги, яку останнім часом проявляють до російських німців ультраправі партії: «Ультраправі посилили спроби привернути на свій бік, зокрема, російських німців. Але, на щастя, їхні успіхи в цьому поки що незначні. Російські німці, маючи багатий досвід спілкування з іншими культурами в Росії, маловсприйнятливі до концепції расизму. Та й сама ультраправа пропаганда вельми суперечлива. Так, наприклад, НДПГ поширила в кількох містах, у районах проживання російських німців, листівки з вимогою оголосити ці райони «зоною, вільною від росіян». Цим вони сильно образили переселенців. Я постійно вказую на дволикість НДПГ».
На питання, яке майбутнє у «Бюро уповноваженого», якщо процес прийому переселенців фактично згорнуто, Бергнер відповів: «Так, наші функції зміняться. Однак коаліційний договір (між ХДС/ХСС та СвДП) містить чітку вказівку на особливу відповідальність за німецькі меншини в місцях їхнього нинішнього проживання, а також за переселенців та вигнаних, які живуть у нас. Нашим головним завданням у цьому виборчому періоді я бачу вирішення питань їх подальшої інтеграції. Крім того, необхідно розвивати структури ЄС та їхні партнерські відносини з державами-наступницями СРСР. І в цій справі велику допомогу можуть надати російські німці, які живуть у Німеччині».
Голова Федерації інтеграційних рад німців з Росії, керівник берлінського Інтеграційного центру Neubeginn, кандидат педагогічних наук, професор Анатолій Граф вважає, що «заплановане паном Бергнером спрощення процедури возз'єднання сімей, хоча й не зніме всіх бар'єрів, але це вже помітний крок вперед. Ми не раз зверталися і до Федерального уряду, і особисто до пана Бергнера з приводу того, що закон «Про вигнаних» у його нинішній редакції фактично перекрив дорогу російським німцям до повернення на етнічну батьківщину. Відповідали ж нам у тому дусі, що, мовляв, так, пора б уже до цих питань повернутися обличчям, вони лежать на поверхні, давайте вирішувати їх разом, настав уже час.
І ось, нарешті, питання з мертвої точки, здається, зрушило. Плани пана Бергнера я розцінюю як відгук на наші заклики до відновлення справедливості щодо російських німців – єдиного не реабілітованого народу. Будемо сподіватися, що й у наших законодавців вистачить політичної волі затвердити ці зміни».
Сергій ДЕБРЕР.
Русская Германия