Вузьке коло
Чому люди не літають до Європи, як птахи - без віз? Ця велика російська мрія, втілена героїнею Островського у форму риторичного питання, виправлена та доповнена у виснажливих чергах шенгенських консульств, частково здійсниться вже до початку літа. Щоправда, поки що лише для російських дипломатів, деяких політиків та чиновників, яким візи для поїздки до країн Шенгенської зони більше не знадобляться.
Нещодавно Рада міністрів ЄС розгляне відповідну угоду між Росією та європейськими країнами (за винятком Данії, Ірландії та Великої Британії), яка також передбачає спрощення видачі короткострокових віз деяким іншим, не настільки привілейованим категоріям громадян. Серед щасливчиків - близькі родичі громадян країн Євросоюзу, бізнесмени, члени офіційних делегацій, студенти, учасники наукових, культурних та спортивних заходів, журналісти, особи, які відвідують військові та цивільні поховання, водії міжнародного вантажного та пасажирського транспорту. За словами глави представництва Єврокомісії в Москві Марка Франко, процедура ратифікації угоди Радміном ЄС певною мірою «носить адміністративний характер», тож практично справа в капелюсі. Документ, за інформацією «Підсумків», набуде чинності у травні-червні.
У чому ж, власне, полягає полегшення процедури отримання шенгенської візи? Бізнесменам, наприклад, буде достатньо для цього пред'явити запрошення від юридичної або фізичної особи. Журналістам треба лише представити робоче посвідчення та лист від головреда про відповідне завдання. Громадяни, чиї родичі поховані в європейській країні, зможуть у будь-який момент отримати візу на підставі свідоцтв про цей факт. Спортсмени ж, які виїжджають на змагання, як і вчені у складі наукових делегацій, отримають візи автоматично. А для міжнародних перевізників (бригад локомотивів, водіїв вантажівок далекого прямування та інших працівників транспортного сервісу) передбачені так звані мультивізи - багаторазові візи з максимальним терміном у п'ять років.
Іншими словами, всі ці громадяни зможуть забути про виснажливе збирання різноманітних документів, що підтверджують їхню платоспроможність (ксерокопія кредитної картки, виписки з банківських рахунків або дорожні чеки з розрахунку €50 на день перебування), довідок з роботи із зазначенням посади та зарплати, авіаквитків та іншого, та іншого.
Але для простих туристів, які становлять левову частку тих, хто виїжджає, все залишиться по-старому. Щоправда, для них встановлено граничну вартість шенгенської візи в €35 та втішний приз у вигляді заяв чиновників про те, що наступний крок - безвізовий режим з ЄС. Треба сказати, одна з головних технічних перешкод для такого щастя практично усунена: одночасно з угодою про спрощення візового режиму набуде чинності й договір про реадмісію нелегальних мігрантів, якого так домагалися європейці. Тепер справа за малим: вирішити проблему зі слабо захищеними кордонами і, звісно ж, з недостатньо високотехнологічним паспортом. На жаль, на врегулювання цих питань піде чимало років, а вільно подорожувати хочеться вже зараз.
Громадяни постраждалі
Тим часом деяким нашим і не нашим співвітчизникам у розвинених країнах покладаються бонуси, аж до надання громадянства, за правом крові. Йдеться не про можливість переїзду на історичну батьківщину німців, євреїв або греків - про це всім все відомо, до того ж бажаючі вже встигли поїхати, а деякі навіть повернутися. Йдеться про гостинність до представників «нетитульних» націй. І варіантів тут чимало.
Мабуть, найекзотичніший - довести, що ви представник народу гуркхів. Два з половиною роки тому влада Англії дарувала цьому невеликому непальському племені право селитися на туманному Альбіоні. Британська корона подружилася з гуркхами близько двох століть тому, під час завоювання Індії. Вони служили солдатами британської колоніальної армії по всьому світу, при цьому отримували значно менше за військових-британців. Тепер, мабуть, їх нагородили не лише за бездоганну службу, але й як компенсацію за хронічну недоплату. Втім, такий жест суттєво не позначиться на етнографічній статистиці Великої Британії: чисельність представників племені гуркхів у її армії сьогодні не перевищує 3,5 тис. осіб.
Тим часом почуття провини одних держав перед іншими часом ґрунтовно коригувало їхній національний склад. Таким фактором став горезвісний колоніальний комплекс провини загиблих імперій. Багато в чому завдяки патерналістській політиці екс-імперій щодо своїх колишніх «пасербів» титульні нації та етноси-гості (разом з етносами-реліктами) чи не зрівнялися за чисельністю (у деяких країнах вони представлені у співвідношенні 60 до 40%). Винятком стала лише Японія, де основний етнос, японці - «ніхондзін», становить понад 98,7% від загальної кількості населення.
Наприклад, Нідерланди видавали жителям своїх колишніх володінь (Індонезія, Суринам та Антильські острови) голландські паспорти одразу після проголошення ними незалежності. Велика Британія автоматично надавала своє підданство громадянину колишньої колонії аж до початку 80-х років ХХ століття. І сьогодні будь-який уродженець колишніх британських територій має право стати претендентом на таке і згодом отримати британське підданство, навіть якщо він жодного дня не прожив в Англії. Особливими правами користуються й жителі країн Британської Співдружності (Австралія, Індія, Пакистан, багато африканських країн, Канада) - їхні громадяни мають статус іноземців, але при в'їзді до Англії, за рідкісним винятком, віза їм не потрібна. А з травня 2002 року набув чинності закон, за яким британське підданство нададуть усім громадянам 14 залишкових заморських територій корони (в основному це острови в Атлантичному океані).
Схожого курсу дотримуються Мадрид і Лісабон, які суттєво полегшили процедуру отримання громадянства для жителів своїх колишніх володінь. Наприклад, термін обов'язкового проживання в Іспанії для них скорочено з семи до двох років. Паспорти ж країн колишніх іспанських колоній дають можливість безвізового в'їзду до колишньої метрополії, а отже, і до будь-якої держави Шенгенської зони. Що стосується Парижа, то він досі автоматично надає громадянство жителям Алжиру, щоправда, не всім, а лише нащадкам прибічників голлістського режиму.
Про «нащадків» взагалі розмова особлива. Наприклад, росіянин Володимир Гусинський нещодавно став підданим іспанської корони. Підставою для отримання нового громадянства став той факт, що колишній олігарх нібито є нащадком сефардів. І таких випадків чимало. Справа в тому, що свого часу іспанський король Хуан Карлос обіцяв дарувати громадянство нащадкам юдеїв, які осіли на Піренеях після руйнування в VI столітті до н. е. першого Єрусалимського храму (термін «сефард» походить від єврейської назви Іспанії - Сфарад). Наприкінці XV століття з Іспанії вигнали всіх юдеїв, які відмовилися хреститися. А в XVI столітті тих, хто залишився і прийняв хрещення, піддала гонінням інквізиція. Надання громадянства нащадкам сефардів стало знаком спокути колишніх гріхів іспанської корони. До речі, філософи Спіноза і Монтень, основоположник політекономії Давид Рікардо, британський прем'єр Дізраелі та диктатор Франко - всі вони нащадки сефардів, які прийняли хрещення.
Уточнимо: сефарди після гонінь іспанської інквізиції розселялися по всьому світу. Але випадки надання громадянства за «сефардською» частиною дуже рідкісні: довести кровний зв'язок із жертвами середньовічної інквізиції надзвичайно важко.
Інша справа Японія. Уродженці колишніх японських колоній, які проживали в Країні висхідного сонця до кінця Другої світової, їхні діти та онуки мають статус постійних резидентів. Таких у Японії близько 520 тис. осіб. Щоправда, вони не наділені виборчим правом, і процедура отримання ними підданства триває близько року.
Свою главу в сагу про почуття провини вписала Німеччина, яка визнала історичну відповідальність за гріхи Третього рейху. За останні десять років в результаті практично необмеженого прийому євреїв із колишнього СРСР діаспора зросла приблизно з 29 тис. до 200 тис. На відміну від німців-переселенців правом на автоматичне отримання громадянства ФРН єврейські мігранти не володіють - вони можуть клопотати про це, проживши в країні не менше семи років. Але весь цей час вони користуються статусом «континентального біженця», найзахищенішим і в правовому, і в економічному планах з усіх, якими тільки можуть володіти в Німеччині негромадяни.
Тим же, кому так і не вдалося відшукати в своїй рідні ні сефардів, ні гуркхів, ні жителів тієї чи іншої екс-колонії, залишається лише сподіватися на наших дипломатів. Втім, є ще один шанс. Американці, наприклад, надають візові послаблення російським ескімосам та ітельменам - на тій підставі, що вони представники народностей, частина яких проживає на території США. Тож не виключено, що рано чи пізно візи будуть взагалі скасовані: адже всі ми - родичі. По Адаму та Єві.