Рейкко Хори 19 днів виживала на безлюдному острові
За словами Рейкко, вона не дуже добре ладнає з оточуючими, часто почувається скуто і некомфортно серед людей. Подумавши і вирішивши не шукати компанію для відпустки, дівчина почала підбирати варіант відпочинку, що виключає тісне спілкування з іншими відпочивальниками або місцевими жителями.
І знайшла компанію Docastaway, яка пропонує тури на безлюдні острови. Тим, хто любить комфорт, – приватні вілли на якомусь відокремленому клаптику суші. У списку є еко-курорти та розкішні міні-готелі.
Але Рейкко відмовилася від компромісів із собою і віддала перевагу найскладнішому для непідготовленого мандрівника туру – так званому «пригодницькому». Тобто життя а-ля Робінзон Крузо, наодинці з дикою природою.
У компанії Docastaway розповідають, що Хори стала першою жінкою, яка наважилася на добровільне відлюдництво. Усі дуже здивувалися – адже у неї не було жодного екстремального досвіду поза цивілізацією. Вона поняття не мала, де житиме і чим харчуватиметься.
За власним визнанням, Рейкко збиралася в подорож менше години. Прихопила з собою лише пару джинсів.
Організатор поїздки Альваро Серезо (Alvaro Cerezo) наполягав, щоб вона дещо купила собі прямо в аеропорту. Першу добу кілька людей з команди провели на острові, щоб переконатися в успішності адаптації дівчини до життя дикункою. Крім того, за правилами безпеки, за 40 хвилин ходьби від табору Рейкко цілодобово чергували охоронці, щоб прийти на допомогу туристці, якщо виникне така необхідність.
На природі
За словами Серезо, він хвилювався ще й тому, що помітив у дівчини відсутність больового порогу – вона дивно реагує на біль і зовсім не думає про безпеку. Так, у перші дні Рейкко спала просто на землі в джунглях, без жодного даху над головою, не думаючи про те, що на неї можуть напасти дикі тварини. Крім того, вона ходила босоніж по гострих коралах так, ніби прогулювалася паркетом.
І категорично відмовлялася слухати поради фахівців з виживання. Вона хотіла всьому навчитися сама. Відмовилася взяти з собою мачете і не брала бутильовану воду, яку організатори доставили на острів спеціально для неї.
«Я почувалася жахливо, страждала від голоду, постійно паморочилося в голові. У мене не було жодного укриття, йшов дощ, мене долали комахи, заважало море. На п'ятий день я була у відчаї, адже мені належало пробути на острові ще 13 днів», – зізнається мандрівниця.
Тим не менше, вона пристосувалася. Навчилася розводити багаття за допомогою лупи, ловити рибу гарпуном, залазити на дерева за кокосами та розбивати їх камінням.
Дівчина пояснює, що хотіла дізнатися, як це – жити в незвичних умовах. Їй хотілося зробити щось, чого вона раніше не робила. І ця поїздка змусила її по-новому поглянути на світ.
«Мені стало зрозуміло, що світ без людей – не те місце, де я хотіла б жити. Я дізналася, що від спілкування з іншими людьми можна не лише страждати, але й бути щасливою. Безсумнівно, тепер мені хочеться бути в суспільстві», – розповіла Рейкко. За її визнанням, вона навчилася цінувати маленькі радощі в житті – можливість спати в ліжку, готувати їжу, приймати душ, пити чисту воду та користуватися електрикою.