День святого Патрика – найбільше, що об'єднує російськомовних жителів Ірландії
– Особливість багатьох російськомовних за кордоном полягає в тому, що вони не утворюють діаспори чи громади. В Ірландії складається схожа ситуація?
– Я б сказав, що буває по-різному. Є багато людей, які спілкуються в основному між собою та виключно російською. Значна частина з них при цьому дуже погано знають англійську мову – це іноді стосується навіть молоді. Інші ж, навпаки, намагаються максимально асимілюватися та влитися в ірландське суспільство.
– Але про якесь інституційне оформлення громади, наскільки я розумію, мови не йде?
– Є Координаційна рада співвітчизників в Ірландії, але вона фінансово обмежена у своїх можливостях.
– Чи є дані, скільки в Ірландії російськомовних жителів?
– В Ірландії російська мова рідна приблизно для 100 тисяч осіб. В основному це вихідці з Прибалтики, України та Білорусі. Звісно, є вихідці й з самої Росії. Але всіх їх об'єднує, в принципі, лише мова.
– А наскільки легко асимілюються наші колишні співвітчизники в цій країні?
– Це залежить від дуже багатьох речей. Зокрема, на мою думку, від політичних поглядів. Якщо з'ясовується, що ти родом з колишнього СРСР, ірландці зазвичай спочатку запитують, як ти ставишся до Росії в принципі та до російської політики. Якщо вони розуміють, що ти налаштований проросійськи, то, як правило, починають поводитися досить насторожено. Принаймні, таких більшість. Якщо ж ти заявляєш, що до Росії ставишся критично, то проблем зазвичай не виникає. Всі стають дуже дружніми, ставляться до тебе як до «свого хлопця» і т. д. Хоча є й винятки – коли тобі будуть щиро раді незалежно від політичних поглядів.
Насправді, ірландці дуже мало знають про Росію, про російських людей, про російську культуру. В основному їхні знання зводяться до «злого Радянського Союзу» – імперії, яка захоплювала Європу. Я навчався в Ірландії в школі, і Росія на уроках історії практично ніколи не фігурувала. В основному всі знання ірландців про Росію обмежуються інформацією з кінематографу, переважно американського. Або ж з новин, які в основному подаються «під американським кутом».
– З ваших слів я зрозуміла, що ірландці, м'яко кажучи, завжди досить критично ставилися до Росії. А наскільки погіршили ситуацію події в Україні?
– Напевно, мені потрібно трохи скоригувати свою відповідь. До українського конфлікту ставлення до Росії та росіян було, мабуть, скоріше насторожене. Ну а зараз, на тлі новин, де постійно розповідають, що Росія або підтримувані нею «ополченці» атакують і щось захоплюють, ставлення погіршилося дуже сильно. Тут треба враховувати, що ірландці вкрай негативно ставляться до будь-яких захоплень, тому що самі протягом багатьох століть перебували під владою Великобританії.
– А чи змінилися стосунки всередині російськомовної громади на тлі цих подій?
– Так, змінилися. І, на жаль, дуже сильно. Про це можна судити навіть за, здавалося б, незначними прикладами. В Ірландії багато українців раніше використовували на своїх сторінках у соціальних мережах російську та англійську мови. У тому числі, їхні імена були написані російською. Зараз багато хто перейшов виключно на англійську та українську та видалив із друзів тих, хто не згоден з українською риторикою. Деякі видалили з друзів і мене – просто тому, що я активно цікавлюся російською політикою.
Українці також пішли з більшості російськомовних молодіжних компаній. Є й більш сумні приклади. Багато російськомовних сімей в Ірландії дружили роками, але зараз повністю припинили будь-яке спілкування. Мої батьки живуть у маленькому містечку, де є кілька російськомовних сімей. Деякі члени цих сімей досить погано знають англійську мову і спілкуються в основному зі своїми колишніми співвітчизниками. Тепер же ця й без того маленька група стала ще меншою, оскільки розділилася на два табори. І якщо раніше люди їздили щотижня разом на риболовлю, то тепер вони навіть не вітають один одного з днем народження.
– Скажіть, а наскільки багато спільного в характерах росіян та ірландців?
– Напевно, головна спільна риса полягає в тому, що і росіяни, і ірландці – веселий народ. Хоча ірландці точно нічого про цю схожість не знають. Вони про Росію мислять у рамках стереотипу – що тут ходять ведмеді та грають на балалайках. Та й у Росії про ірландців знають трохи більше. Як правило, уявляють, що в Ірландії все зелене, бігають лепрекони і всі вічно п'яні. Ми мислимо одне про одного штампами. Хоча, звісно, в Росії ірландська культура більш популярна, ніж в Ірландії – російська. Достатньо подивитися, як багато людей у Москві та Петербурзі займаються ірландськими танцями і з яким розмахом святкується день святого Патрика в Росії.
Якщо ж повернутися до питання про схожість характерів росіян та ірландців, то я можу сказати, що якщо російськомовний емігрант добре знає англійську мову та непогано освоївся в Ірландії, то, як правило, він дуже легко вливається в ірландські компанії. Що не завжди можна зустріти серед, наприклад, французьких емігрантів.
– Скажіть, а як ваша сім'я переїхала до Ірландії?
– Моєму вітчиму запропонували там роботу. Потім переїхала мама разом зі мною та моєю сестрою. Мій молодший брат народився вже в Ірландії. У підсумку я живу там уже 13 років.
– Ви своє життя в майбутньому плануєте якось пов'язати з Росією?
– Так. Більше того, влітку я планую переїхати сюди остаточно.
– І що підштовхнуло вас до рішення повернутися?
– Йдеться навіть не про повернення. Вперше я приїхав до Росії 24 грудня 2013 року. Як я згадував, багато російськомовних, які проживають в Ірландії, родом із Прибалтики. Я – не виняток, народився в Естонії. Але коли приїхав до Росії, то саме тут відчув себе як удома. Естонію я не можу назвати своєю рідною країною. Дублін – також не моє рідне місто, хоча я прожив там більшу частину життя і знаю його напам'ять. А от за місяць життя в Москві відчув себе вдома. Мабуть, гени не обдуриш. Я зрозумів, що це – моє.
Я дуже добре розумію, що Москва і Санкт-Петербург – це не вся Росія. Але я поїздив і по інших містах, бачив різні сторони російського життя – не лише парадний фасад, але й калюжі, і бруд, та інші непривабливі сторони російської дійсності.
– Чи не підірвала поточна економічна ситуація в Росії вашу впевненість переїхати?
– Ні, це тільки ще більше привабило мене. Але це, чесно кажучи, вже зовсім інша розмова, пов'язана з моїми поглядами на політику, економіку і в цілому на майбутнє.
– Чим ви плануєте займатися в Росії?
– Спочатку вступлю до магістратури, щоб отримати російську освіту. З університетом я ще визначаюся. В Ірландії я вивчав політику, економіку та міжнародні відносини. Навчання планую продовжити, звісно, у цій же сфері.
– А переїхавши до Росії, наскільки тісні зв'язки з Ірландією ви плануєте зберігати?
– У мене там залишилося багато друзів і сім'я, тож, природно, я буду підтримувати з ними стосунки.
– Як ви оцінюєте ці 13 років життя в Ірландії? Наскільки легко і комфортно вам живеться там? Що найбільше подобається, що найменше?
– Повноцінну оцінку я зможу дати лише після того, як пару років проживу в Росії. Спочатку було досить складно, оскільки ще 20 років тому іммігранти в Ірландії не були звичним явищем. А 30 років тому навіть самі ірландці рідко виїжджали за кордон. Ми переїхали в період їхньої адаптації до іноземців. Це викликало дискомфорт, який зник приблизно за п'ять років.
Найбільше мені, звісно, подобається ірландська природа, ці нескінченні зелені поля, пагорби та бездоганно чисте повітря. Мабуть, цього мені найбільше не вистачає, коли я їду звідти. А от за нескінченними дощами я сумувати, звісно, не буду.