Більшість замків було збудовано в Європі в XIII-XVI століттях, коли стіни ще могли врятувати від набігів ворогів. Будували товсто, розраховуючи на облоги та стінобитні знаряддя: на фундамент укладалися кам'яні брили, утворюючи три- п'ятиметрові стіни, сторожові вежі ставали на кути. У замках для житла відводилося небагато місця, більшу частину приміщення займали гарнізонні кімнати та великі зали для бенкетів. Холодні стіни прикрашалися гобеленами не стільки для краси, скільки для збереження тепла, яке не могли втримати масивні відкриті каміни. З люстр, на яких укріплювалися миски з жиром, капали за комір бенкетуючим його перегорілі рештки. Чадно, димно, грубо-романтично...
У XVII столітті життя змінилося - значною мірою завдяки винаходу пороху. Порохові заряди, закладені в підкоп під фундамент, обрушували навіть найтовстіші стіни. Новомодні гармати не пролазили в старовинні бійниці, придатні для лучників. Та й воєн стало менше.
Змінюються й замки. Вони все менше схожі на військові укріплення, все більше нагадують престижне житло знатної людини. Кількість спалень для сім'ї та гостей зростає, окрім великої зали з'являються маленькі - для приватних аудієнцій, виникають бібліотеки, кімнати для ранкових занять. Зали прикриваються фальшстелями - для затишку, стіни оздоблюються різьбленими дерев'яними панелями або шовком. Замки оточуються садами та під'їзними алеями, парковими скульптурами, фонтанами.
До XVIII століття замки взагалі відходять у минуле, а на зміну їм приходять маєтки - великі комфортні будинки. Стіни замінюються мереживними ґратами, меблі стають вишуканими та витонченими, дедалі більше фарфору, позолоти, мережива... Мабуть, це було найрозкішніше століття в історії...
Феодалізм помер, а з ним - і легкі гроші, і в XIX столітті замки починають занепадати, будівлі старіють. Літ сто ще тужилася європейська аристократія, підтримуючи старовинний блиск, але сил уже не було лагодити каналізацію, перекладати дубові паркети, робити монтаж покрівлі, платити податки, платити податки, платити податки, платити податки... І ще до настання XX століття найпрактичніші власники замків стали пускати до себе в будинки платних гостей (тоді вони ще не називалися туристами).
А на початку минулого століття формула «замок-готель» уже перестала різати слух. Придумали її французи. Ланцюжок Grandes Etapes Francaises, що включає десять розкішних особняків, оточених садами, став першою ластівкою в галузі елітного замкового туризму.
Де вони є
Замками повні і Східна, і Західна Європа. Найбільш розкручені готелі-замки французькі, але ви можете знайти гідні варіанти відпочинку у Великобританії, Німеччині, Австрії, Угорщині, Словенії, Швейцарії, Іспанії, Італії, Чехії, Польщі, у Прибалтиці...
Дуже часто замки зливаються в ланцюжки, найвідомішими з яких є Grandes Etapes Francaises та Relais & Chateaux (давно стала міжнародною та об'єднує 440 вишуканих ресторанів і готелів), Pride of Britain - у Британії, Spain Paradores - в Іспанії, Pousadas de Portugal - у Португалії тощо. Ось хіба що в Росії замків немає. Росія обходилася кремлями.
Що від них чекати
Принадність замків у тому, що всі вони різні, часто непередбачувані. Власники цих скарбів прагнуть привернути прихильність гостей не вишуканістю меблювання, а історіями, що підкорюють уяву. Один із найяскравіших зразків - замок Борсвік, що в Шотландії, зовсім поруч з Единбургом. Спальня з біленими кам'яними стінами простора, але сирувата, склепінчаста стеля здається надто високою, крихітна ванна влаштована в товстій ніші в стіні. Ліжко під балдахіном здається єдиним згустком тепла... Але тут, у цій самій кімнаті, провела свої три останні тижні на волі шотландська королева Марія Стюарт...
Якщо ви не з полохливих, та ще й говорите англійською, стережіться: на вашу голову обрушаться найрізноманітніші страшні історії про те, як схилила голову королева Марія перед бунтівними лордами, а її чоловік, лорд Босуел, осідлавши коня, помчав невідомо куди. І покажуть кімнатку, де в XVIII столітті ховали трупи людей, померлих від туберкульозу. Та ще попередять, що з каміна в сусідній кімнаті іноді виходить привид, але він не шкідливий, не кричить і не турбує гостей. Що ж дивного - замок без привида, що опера без прими.
Здавалося б, шукай дурня зупинятися в такому місці. Але за досвідом можу сказати, що саме такі замки притягують туристів і вкладають у їхні душі містичний захват і спогади на все життя.
Чим пізніше формувався характер замку, тим комфортнішою буде ваша спальня. Тим більшими будуть вікна, тим життєрадіснішою буде кімната, наповнена малозрозумілими дрібничками, все на «чка»: чарочка, вазочка, картиночка...
Чим молодший замок, тим, як правило, більший він за розмірами, але все менше стає неосяжних зал. Переважають невеликі кімнати з інтимною обстановкою. Ось, наприклад, французький замок Шамбор, неподалік від Парижа - 440 кімнат і жодної парадної, по-справжньому величезної кімнати! Гвинтові сходи ведуть на дах замку, де можна прогулятися серед безлічі вежок і камінних труб, прикрашених скульптурами. А який парк - 400 гектарів регулярного саду, з фонтанами, півколами акуратних кущиків, прямими доріжками...
Звичайно, «національність» замку накладає не менший відбиток на його вигляд, ніж час створення. Наприклад, палац у Пашкувці, у Польщі, другої половини XIX століття. Він весь обставлений масивними дубовими меблями: дивани, крісла, письмові столи, шафки, шафи, гардероби. Самовпевнені, важкуваті, вони напевно вивели б із себе витончених французів, але тут ці меблі виглядають природно.
Чим вони відрізняються
Замки, як і готелі, розрізняються за зірковістю. Одні носять горде звання De Luxe, але є й приємні «четвірки», і невибагливі «трійки». Та що там - у британському замку Кербісдейль взагалі розташувався молодіжний хостел! Стіни, як виявляється, ні до чого не зобов'язують, рівень замку-готелю залежить від статків і смаків власника.
Розрізняються замки не лише між собою, розрізняються й усі кімнати всередині кожного з них. Описуючи замки в каталогах, туроператори намагаються уникати докладного опису спалень, оскільки в замку не знайти двох кімнат, розташованих і обставлених абсолютно однаково. Адже коли ці будівлі зводилися, ще не було й мови про стандарти - будували так, як вважали за потрібне або як виходило. І багато в чому залежить від везіння, чи потрапите ви в простору кімнату з ліжком під балдахіном, але з маленькою ванною, чи, навпаки, в невеличку спаленку, але з окремим коридорчиком і приголомшливим видом із вбиральні. Це називається «готель-бутик», і вибір кімнати, якщо такий вам трапиться, буде найцікавішою грою.
Але не розраховуйте, однак, оплативши найдешевшу кімнату в замку, купатися в розкоші. Стандартні двомісні номери, які є навіть у п'ятизіркових готелях-замках, можуть бути досить скромними. Маленька спальня, ліжко, трюмо, шафа - все буде миленько, вишукано, але аж ніяк не шикарно. Більше того, найнедорожчі кімнати розташовані іноді не в самій будівлі, а в прилеглому до неї будиночку, або в нещодавно збудованому гостьовому корпусі, а то й просто в колишньому котеджі садівника. Тому при бронюванні треба обов'язково уточнювати, де розташована спальня, а то ще, мріючи про балдахін принцеси, потрапите в брамничу!
Справжня розкіш панує в сьютах - величезних номерах, вартість яких починається від €500 за ніч. Тут буде ліжко під балдахіном, обов'язково - вітальня зона, ванна вразить розмірами навіть бувалого мандрівника. Усмішку викличуть безліч дивних, але зворушливих деталей - наприклад, унітаз, захований під полірованою лавкою і накритий балдахіном, фарфоровий глечик для вмивання, скринька для зберігання коштовностей... Але буде тут напевно і телевізор із DVD та супутниковою антеною, вихід в Інтернет та всі інші деталі, без яких ми вже не уявляємо сучасного відпочинку.
Розпорядок дня
Ранок у замку починається з того, що ви, солодко потягуючись, ще лінуєтеся розплющити очі й намагаєтеся почути прийдешній день. І... тиша. Жодного натяку на рух автомобілів за вікном. Товсті стіни не пропускають звуків сусідніх кімнат. Тільки птахи, шум вітру в гілках...
Прийнявши душ і неквапливо одягнувшись, ви спуститеся до сніданку. Він, звісно, буде гарячий, але жодного кілометрового шведського столу. Поспішати нікуди, попереду вільний, абсолютно вільний день. Повільно намазуючи джемом хрусткий круасан, попиваючи каву з найтоншої чашки, ви розмірковуєте - чи погуляти парком, чи посидіти в одній із численних віталень із книжкою, чи вирушити на пошуки пригод?
У більшості замків ви не зустрінете великого списку розваг. Верхова їзда, більярд, прогулянки - ось і все, що зазвичай входить до «стандартного денного раціону» замку. Людині надто діяльній це може видатися нудним, тим більше що замки, як правило, розташовані осторонь від селищ і великих доріг, і вибратися звідти можна хіба що на таксі.
Решта - наприклад, полювання, гольф, крикет, стрільба по мішенях, джип-сафарі в горах, риболовля, екскурсії, уроки національної кухні чи батика тощо - усі ці великосвітські розваги влаштовуються за окремим замовленням і оплачуються додатково. І дорого. Іноді замки обирають «спеціалізацію»: наприклад, тримають виняткову зграю собак і влаштовують псові полювання, або відкривають стрілецьку школу, або організовують турніри з гольфу. У цьому разі такі послуги обходяться гостям дешевше, забави влаштовуються регулярно, та й гості з'їжджаються відповідні - об'єднані спільним інтересом.
В останні роки багато замків прибудовують спа-комплекси і пропонують гостям цілі програми догляду за собою. Але ось цікаво: щойно в замку з'являється спа-комплекс, він увесь ніби наповнюється людьми, бурхливою діяльністю, якоюсь метою, і зникає півсонна чарівність, властива маленьким аристократичним маєткам.
Головна подія в замку - це, звичайно, вечеря. Спускаються гості, одягнені у вечірні вбрання, замовляють по келиху вина або склянці віскі, ведуть ні до чого не зобов'язуючі розмови про подорожі та напої. А в цей час чаклуни-офіціанти приносять страви - у строгій черговості, даючи гостям неквапом насолодитися вишуканим смаком, подаючи вазочку із сорбетом після закусок (щоб освіжити рот перед основною стравою), змінюючи нескінченні різнозубі виделочки та криві ножики. Години по дві тривають ці стильні вечері, при свічках, при запаленому каміні, під живу музику. До речі, зазвичай вечері у вартість проживання не входять, це окрема й чимала стаття витрат.
Після їжі всі плавно переходять до бібліотеки, більярдної, вітальні, а то, якщо, наприклад, планується дегустація вин (як часто буває в Італії та Франції), запрошуються до бару або бібліотеки.
Здогадуєтеся, без чого ви почуватиметеся некомфортно на таких вечорах? Звичайно, без володіння мовою! Іноземці загалом привітні й завжди намагаються підтримати людину, яка явно кульгає в цій частині, але без словникового запасу хоча б у два десятки англійських слів відпочинок у замку видасться вам нудним і самотнім.