Фото epa
Уроки тренерства
Напутовуючи рефері, які зараз працюють на футбольних полях чемпіонату світу і в підсумку обслужать 64 матчі, президент ФІФА Зепп Блаттер нагадав, що суддівство World Cup-2002 «було катастрофою» - від звинувачень у упередженості та штучному виведенні деяких команд з турніру довелося відхрещуватися досить довго. Враховуючи масу критики, що випала на долю арбітрів на минулому чемпіонаті, ФІФА впровадила Re-ferees Project: протягом 18 місяців до турніру потенційні претенденти на місце в суддівській збірній World Cup рефері проходили інтенсивну фізико-тактичну підготовку. Їм вселяли: ви повинні судити так, ніби «другого разу не буде». Теоретичні заняття, окрім штудіювання правил, включали спеціальні лекції, покликані підвищити відповідальність: суддям нагадували, що сумарна телеаудиторія за місяць проведення чемпіонату становитиме 30 мільярдів (!). Така підвищена мотивація - «все людство спостерігає за вами» - стала лейтмотивом теоретичних занять, а «нагадування» на кшталт дотримання принципів чесної гри та особливої пильності за найкращими гравцями («інакше наша телеаудиторія різко скоротиться») були бісером розсипані по всьому підготовчому курсу.
Практичні заняття головним чином будувалися так, щоб підвищити фізичну готовність арбітрів і, як кажуть, натаскати на виконання тестів із ЗФП. Наприклад, зробити 20 підйомів на черевний прес (сісти з положення лежачи) за 60 секунд. Хороший час треба було показати також у коротких пробіжках і тестах на витривалість. Скажімо, 44-річна француженка Неллі В'єнно не пройшла спринтерський тест і не змогла стати першою жінкою-арбітром на чемпіонаті світу.
Немаловажною була і психологічна підготовка: як реагувати в стресових ситуаціях, не піддаватися на провокації (тебе можуть ображати у запалі емоцій), як зберігати холодну голову при гарячій грі... За підсумками цього курсу суддів також тестували, причому, за словами російського судді Валентина Іванова, «під час комп'ютерного тесту попросили відповісти на 180 (!) якихось незрозумілих питань». Наприклад, треба було поділитися, які твої уподобання в їжі або ким ти більше хочеш бути - начальником чи підлеглим. Добре, що пропонувалося три варіанти відповідей. «Напевно, представники ФІФА просто перевіряли, наскільки арбітри адекватні», - пожартував Валентин Іванов.
У підсумку чемпіонат світу в Німеччині довірили судити 21 рефері. Дев'ять з них представляють Європу, п'ять - Південну Америку, троє - Азію та Австралію, два - Африку і стільки ж - Північну Америку. Ці «люди в чорному» стали такими ж повноправними учасниками футбольного шоу, як і самі футболісти.
Строго і принципово
Варто зазначити, що в суддівстві з'явилося на цьому чемпіонаті світу кілька нових підходів. Вперше на полі працюють суддівські бригади-збірні своєї країни. Раніше рефері міг бути, скажімо, з Італії, а його асистенти - з Парагваю та Колумбії. Тепер перевага надається бригаді співвітчизників. Передбачається, що бригада, підібрана за національною ознакою, працюватиме більш злагоджено. Якщо на поле виходить росіянин Іванов, це означає, що з ним працюватимуть ще Микола Голубєв та Євген Волнін, вперше відібрані на такий представницький турнір. До речі, однією з підступностей був іспит з англійської мови - 40 питань з футбольних правил, на які треба було відповісти письмово!
Вперше на цьому чемпіонаті судді на полі спілкуються по радіозв'язку. Хосе-Марія Гарсія Аранда, шеф суддівського комітету ФІФА, щоправда, багатозначно обронив: «Головне, щоб нас не підслуховували», що навело фахівців на глибокі роздуми. Про що таке збираються перемовлятися шановні арбітри? Про систему захисту від підслуховування на полях World Cup поки що невідомо, але в деяких професійних лігах такий радіозв'язок давно й успішно практикується. Тож благи наміри ФІФА - скоротити суддівські помилки до мінімуму, - можливо, й здійсняться завдяки оперативним нарадам в ефірі арбітрів на полі.
Але головне, що на цьому чемпіонаті ФІФА вперше карає команди за затримку гри. Усі пам'ятають «славні» моменти, коли рахунок уже відкрито і команда безсоромно грає на утримання результату, перепасовуючи м'ячика від одного свого гравця до іншого або періодично відкидаючи воротареві... Блаттер пообіцяв, що подібного в Німеччині нікому не дозволять. Не пройде й такий добре випробуваний спосіб любителів потягнути час, як виконання вільного удару з наперед неправильної позиції, щоб змусити рефері дати команду повторити цей технічний прийом. Не можна демонструвати готовність до вкидання з-за бічної, а потім передати м'яча товаришу по команді. Карається також вибивання м'яча за межі поля після зупинки гри. Заборонено безкарно тягнути час на замінах, зображуючи, ніби щось раптово забув на полі. Неприпустимо провокувати конфлікт із суддею, торкаючись м'яча після того, як гру було зупинено. Окрім покарань за затягування часу, тепер караються гра ліктями, безрозсудне переслідування гравця на полі (фактично зведення рахунків), затримки атаки, коли суперники грубо хапають футболіста за футболку, підкати, неадекватна поведінка в «стінці» під час виконання стандартних положень, носіння прикрас на полі (на кожній грі є навіть машинка для розрізання надто щільно застряглих на пальцях каблучок), виступи проти офіційних осіб, тобто «наїзди» на суддів.
Як про справжню проблему Блаттер заявив про грубу гру. Тому тепер, якщо в хід пішли лікті, одразу призначається жовта картка. Якщо руками почали розмахувати на полі надто активно - червона! «Ми повинні зберегти зірок цілими й неушкодженими до кінця чемпіонату. Нещодавно всі бачили в телетрансляції одного матчу європейської ліги, як футболіст втратив у грі два зуби - їх вибили ліктем. Але в нас же не арена для боксу», - слушно зазначає президент ФІФА.
Окрім уже названих особливостей сучасного футболу арбітри повинні всіляко боротися і з симуляцією на полі. Театралізовані вистави на кшталт гравця, що качається від болю, але за мить спокійно встане й піде, тепер теж мають каратися. Тут без «гірчичника» не обійтися. Щоправда, подібні випадки вже були, і деякі так і залишилися безкарними (у матчі Італія - Гана італієць Яквінта відбувся попередженням). Втім, за правилами суддя має бути повністю впевнений, що гравець розігрує драму, а не корчиться від болю насправді. Але як у цьому можна бути впевненим? Схоже, Блаттер вимагає від суддів практично екстрасенсорних здібностей. Хоча тепер можна буде порадитися з колегою по рації: «Ти бачив, його справді підбили?»
Люди в чорному
Якщо врахувати, що за спиною кожної команди стоять численні спонсори, і які гроші можуть впасти на футболістів у разі успішно пройденого чергового кола, то ціна суддівської помилки незмірно зростає. Щоб уберегти арбітрів від пресингу обставин, під час чемпіонату світу всіх суддів помістили в строгу ізоляцію в штаб-квартирі турніру під Франкфуртом. Тут їх не переслідуватимуть розпитуваннями... Власне, будь-які інтерв'ю під час чемпіонату арбітрам заборонені. Не можна й спілкуватися з представниками команд і футболістами.
Арбітрам необхідно щодня тренуватися, щоб залишатися у відмінній фізичній формі. Адже будь-якої миті можна отримати призначення на суддівство. Під рукою у суддів група підтримки, що складається з фізіотерапевтів, масажистів, психотерапевтів, усі вони разом допоможуть вийти суддям на пік форми. Залишається додати, що всі поневіряння арбітри терплять не лише заради високої мети - відсудити чемпіонат світу, а й заради $40 тис., що належать за місяць роботи на World Cup. Якщо врахувати, що багато суддів ще зайняті на своїй основній роботі, підробіток непоганий. Так, наприклад, досвідчений аргентинський арбітр Орасіо Елісондо, який судив матч відкриття Німеччина - Коста-Рика, у «мирному житті» працює інструктором з фізпідготовки.
Робота на чемпіонаті світу, безумовно, змінює самооцінку арбітрів. Лише один сумнівний штрафний у кінці гри рівних за силою команд може вирішити долю всього чемпіонату. Самим арбітрам, схоже, не надто шкода тих, кого вони видаляють з поля і кому показують свої картки. Як правило, між суддями та гравцями в кращому разі зберігаються стосунки холодної війни. Механіку того, як робиться гра, ми могли спостерігати на минулому Кубку світу. Тоді вже з перших матчів пішли чутки про те, що сам Зепп Блаттер впливає на результат ігор. Залаштункові маніпулятори враховували інтереси спонсорів, які розраховували на те, що азійські та особливо японські вболівальники не відійдуть від телевізорів. Робилися відчайдушні зусилля, щоб вивести в плей-офф надзвичайно популярну в Японії, Кореї та Китаї збірну Англії. При цьому треба було вибивати головних конкурентів, що й було продемонстровано, приміром, у матчі Італії з Хорватією. А взагалі, щоб долати суддівські підніжки, треба бути на голову сильнішим за супротивника.
Основна проблема суддівства на таких планетарних турнірах навіть не в Блаттері, а в глобальній системі футбольної комерції. Адже все те саме повторилося і на європейському футбольному першості 2004 року в Португалії. Ряд експертів зазначають, що на чемпіонаті Європи було застосовано добре налагоджену систему виведення команди країни - господарки чемпіонату до фінальної стадії. Таким чином у турнірі утримували збірну Португалії, виліт якої з турніру обернувся б величезними втратами як для організаторів, так і для європейських футбольних босів. Щоб змінити перебіг ігор, тоді знадобилося зовсім небагато - дещо посилити суддівство в матчах команд-суперниць.
Розглядаючи можливі суддівські розклади на нинішньому чемпіонаті світу, футбольні аналітики сходяться на думці, що збірну Німеччини виведуть у фінал за будь-яку ціну. Їй просто непробачно програвати раніше! Не зрозуміють місцеві вболівальники, і Кубок світу втратить частину своєї аудиторії. Головне питання: хто виявиться суперником збірної Німеччини у фіналі? Логічно припустити, що це буде команда Бразилії. Але для цього бразильцям доведеться творити чудеса і, найімовірніше, подолати найпотужніший суддівський супротив в історії чемпіонатів світу. Безсумнівно, німці воліли б зіграти з командою, ближчою їм за силами.
Фахівців хвилює і вибір рефері на фінальний матч. Востаннє аналогічну зустріч судив італієць П'єрлуїджі Колліна. До 1982 року серед головних арбітрів фінального матчу домінували європейці, але після лише двоє з шести головних суддів представляли Старий Світ. Одного разу фінал судив африканець (у 1998 році Саїд Белгола з Марокко). Арбітрів з Азії та Австралії ще жодного разу не залучали до подібної роботи, не запрошували й рефері з країни-господарки чемпіонату. Деякі жартівники передбачають, що цього року вирішальний матч судитиме австралієць Марк Шилд, але, схоже, це надто фантастичний варіант.
Ще частина чемпіонату попереду, тож у суддівському комітеті ФІФА встигнуть вирішити це найскладніше завдання. Ясно одне: уникнути суддівських помилок і на цьому турнірі не вдасться нікому - надто сильний людський чинник. Попри всі інструкції - таємні чи явні, - на добрі побажання та звіти про успішно виконану роботу, судді судитимуть так, як підкаже їм ФІФА. І жодна ізоляція все одно не дозволить арбітрам бути стовідсотково об'єктивними та вільними від сподівань і побажань футбольної спільноти. За те й називають тих, хто виходить на черговий матч, «людей у чорному» відчайдушними хлопцями.