З 1991 року до німецької столиці «повернулися спиною» близько 164.000 мешканців, які вирушили до найближчих передмість. Це відповідає розміру приблизно двох невеликих міст. Цифри говорять самі за себе: потопаючий корабель - не найпривабливіше місце під сонцем. Тільки в 2001 році за межі міста на постійне проживання виїхало 30.000 берлінців! А за період з 1991 населення столиці зменшилося на 270.000 мешканців.
Зате передмістя Берліна з часів падання горезвісної стіни зростали набагато більшими темпами, ніж це притаманно околицям великих індустріальних центрів країни: якщо приплив населення до ареалу Мюнхена становить у звітний період 13%, а до приміської зони Гамбурга - 12,5%, то в Берліні цей показник - 20%. У міграційному процесі столиці є одна мало втішна деталь: місто залишають люди із достатком, безробітним і малозабезпеченим бракує на це коштів. Тож Берлін бідніє на очах, адже у зв'язку з відтоком населення податкові надходження до земельної скарбниці з кожним днем зменшуються. Незатребуваною залишається і земля, потенційно придатна для забудови, а її в столиці, до речі, куди більше, ніж, скажімо, у Бремені чи Гамбурзі.
У чому ж Берлін гірший за прилеглі до нього містечка? Схоже, у більшості громадян при вирішенні змінити місце проживання природа і чисте повітря відіграють другорядну роль. У першу чергу провінція вабить людей порівняно низьким рівнем споживчих цін і відносною дешевизною ділянок, що віддаються під житлове будівництво.
Від відтоку населення страждають насамперед райони східного Берліна, наприклад Pankow і Marzahn-Hellersdorf. Тільки в 2001 році за межу міста з цих районів виїхало 4.000 осіб, причому багато з них оселилися не поруч із Берліном, а переїхали жити та працювати до Баварії чи Баден-Вюртемберга.
«Покинутою» може вважати себе не лише столиця: міста й селища сусідньої з нею федеральної землі Бранденбург теж страждають від катастрофічного відтоку населення. Так, у Котбусі, Бранденбурзі чи Франкфурті-на-Одері в 2001 році проживало лише 80% від кількості мешканців, яка налічувалася там у 1990-му. У населених пунктах Kleinmachnow і Falkensee за останні десять років чисельність населення зменшилася наполовину.
А що ж відбувається в центрі столиці? Схоже, за останні роки міське планування в Берліні обмежилося практично лише забудовою історичного центру, передусім головної пам'ятки нового Берліна - Potsdamer Platz. Благі наміри влади щодо перетворення належних місту земельних ділянок на недорогу площу під житлове будівництво для сімей з маленькими дітьми так і залишилися в папці з проектами.
Плоди цієї, м'яко кажучи, недолугої політики зараз і пожинають: на околицях міста, важко вписуючись у його обриси, односімейні котеджі ростуть як гриби після дощу, перемежовуючись із численними автозаправками, а також будівельними та меблевими магазинами-гігантами. Затори, які створюються вранці автомобілями, що в'їжджають у місто, а ввечері - екс-берлінцями, що поспішають додому, починають набувати загрозливого характеру. Ця тенденція загрожує місту справжньою екологічною катастрофою. Самим новоспеченим провінціалам це, здається, байдуже. Хіба не варта невелика нервотріпка просторого і комфортного житла на свіжому повітрі, до того ж за ціною, удвічі меншою від столичної?
Незважаючи на сумні цифри, впадати у відчай Берліну поки що не варто: у столиці досі спостерігається, хоч і незначний, але все ж приріст населення. Так, у 2001 році, порівняно з попереднім роком, число берлінців зросло на 6.265 осіб, досягнувши тим самим 3.388.434 мешканців. Подяку за це слід висловити насамперед громадянам іноземного походження, тому що якщо за 2000 рік число мешканців столиці з німецьким паспортом різко скоротилося, то їхні лави поповнили 6.500 іноземців. Таким чином, саме іноземні громадяни допомагають рятувати Берлін від справжньої демографічної катастрофи.