Не можна, звичайно ж, стверджувати, що у нас застосовуються лише застарілі технології дорожнього будівництва. Навпаки, в останні роки при будівництві доріг (особливо федерального значення) дорожники досить активно почали використовувати деякі передові рішення. Це і нові матеріали, і купівля або оренда дорожньої спецтехніки високої продуктивності, і нові методи організації робіт.
Ну а в цілому в галузі інновації приживаються з труднощами. І в основному через те, що «новинки» не завжди вписуються в нашу застарілу нормативну базу, що становить основу всього дорожнього будівництва.
Адже як би не намагалися дорожні будівельники робити щось по-новому, у своїй роботі вони змушені спиратися на чинне нормативне законодавство. Так, ГОСТ на бітум не оновлювався вже кілька десятків років. А він, регламентуючи вимоги до якісних показників одного з основних інгредієнтів асфальтобетонної суміші, зовсім не враховує ряд найважливіших фізичних властивостей. Наприклад, ту ж в'язкість.
За цим же ГОСТом якість бітуму визначається «глибиною проникнення голки при t +25ºС». За такої «точної» методології можна шляхом нескладних технологічних маніпуляцій підігнати якість будь-яких бітумних сумішей до формальних нормативних вимог. Навіть при незадовільному складі вихідної сировини. Як результат, дорожні бітуми дуже часто не відповідають конкретним умовам експлуатації - нормативні значення температури їх крихкості йдуть врозріз з температурними особливостями місцевого клімату.
Аналогічна ситуація і з ГОСТами на дорожні покриття. Розроблялися вони ще за часів СРСР, виходячи з характеристик тодішнього автомобільного парку країни. Сьогодні ж фактичні навантаження на дорожнє полотно зросли в рази. Тим більше що федеральним законодавством дозволяється експлуатація вантажного автотранспорту з максимальним навантаженням на вісь у 11,5 тонни, в той час як більшість наших доріг так і залишилися в минулому столітті - з граничним навантаженням у 6 тонн.
Як визнають самі дорожники, одним з ключових недоліків існуючої системи стандартизації стала її специфікаційна структура побудови. До стандартів включені докладні характеристики тих чи інших продуктів (форми, розміри, матеріал тощо). Це веде до того, що інноваційні технології та матеріали опиняються «поза законом». Доводиться або погоджувати окремо кожну нову технологію (матеріал), або змінювати сам стандарт.
Погодьтеся, для більшості компаній – це непідйомне завдання. Для них найбільш простим рішенням буде оренда екскаватора-навантажувача або ще одного асфальтоукладача, як доповнення до існуючого парку, ніж впровадження нових методів будівництва, хай і більш досконалих.
Що ж робити? Вихід тут один – потрібно докорінно змінювати існуючу систему. Причому новий варіант актуалізованої російської системи стандартів і техрегулювання повинен забезпечувати безперешкодне застосування нових технологій та матеріалів, при збереженні необхідних експлуатаційних характеристик кінцевого продукту.
До речі, саме ці ідеї лежать в основі так званого «нового європейського підходу», за яким створюється впроваджувана в ЄС єдина система стандартизації.
PR