У цьому зв'язку заяви деяких політиків, «експертів» і журналістів про негайне відкликання 7-ї окремої механізованої бригади на батьківщину інакше як голослівними не назвеш. Передислокувати в найкоротші терміни таку кількість особового складу, майна, техніки та озброєння ні організаційно, ні технічно неможливо. Але особливе місце при реалізації такого рішення займають політичні та, власне, військові аспекти, пов'язані з нашими зобов'язаннями перед представниками багатонаціональних сил і самими іракцями.
Саме тому розроблений у Міністерстві оборони України план передбачає поступове скорочення та повне виведення українського контингенту з Республіки Ірак до середини червня поточного року. На думку військових фахівців, саме стільки часу необхідно для врегулювання всіх формальностей і ретельної підготовки.
У плані враховано досвід проведення трьох попередніх ротацій. Остання з них проходила в період з 22 вересня по 15 жовтня 2004 року. За цей час 25 рейсами літаків Іл-76 Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» з України в Ірак і у зворотному напрямку переправлено близько трьох тисяч осіб особового складу. Морським шляхом до кувейтського порту Аш-Шуайбах доставлено 31 одиницю бронетехніки та 50 контейнерів з військовим майном. З Кувейту до іракського міста Аль-Кут колона з вантажем подолала відстань понад 600 кілометрів.
Зараз повністю укомплектована та забезпечена всім необхідним 7-ма окрема механізована бригада (ОМБР) Збройних Сил України виконує завдання з підтримання миру і стабільності в іракській провінції Васіт.
Особливості тієї ротації полягали в тому, що вперше в історії Збройних Сил України бойове прикриття передислокації великої кількості особового складу та техніки на аеродром, який знаходиться на території базового табору українського з'єднання «Дельта», здійснювалося власними силами. Приліт і відліт кожного борту з військовослужбовцями планувався як окрема бойова операція. Прилеглі до аеродрому райони розподілені на сім секторів і закріплені за відповідними підрозділами контингенту. За кілька годин до початку туди висувалися від 2 до 5 механізованих патрулів, завдання яких – недопущення ведення вогню по літаках. У цей же час на автомобільних дорогах біля базового табору виставлялися блокпости і припинявся рух будь-якого транспорту. З повітря ж українців прикривали два американські військові вертольоти.
Окремо відпрацьовувалися й питання пілотування літаків. Наприклад, з метою обмеження сектора можливого обстрілу посадка здійснювалася під таким кутом, що вже при зниженні з висоти чотирьох з половиною кілометрів «транспортники» опинялися в контрольованій і безпечній зоні. Завдяки цьому до мінімуму зводилася можливість ураження літаків із переносних зенітно-ракетних комплексів. Провівши висадку особового складу, протягом однієї години літаки вирушали на батьківщину.
Усі наземні заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки польотів, відпрацьовані на «відмінно». Начальник оперативного відділу 7-ї ОМБР полковник Ігор М'ягков згадує, як з одного спостережного поста базового табору надійшов тривожний сигнал. Солдат доповів, що бачить біля аеродрому зенітну установку. Терміново висланий на вказане місце патруль з'ясував, що це звичайна водостічна труба. Тим не менш бійця заохотили за пильність, яка в таких випадках ніколи не буває зайвою.
Морський паром «Тихий», завантажений бронетехнікою та майном, подолав відстань з Миколаївського порту до Кувейту майже за три тижні. У Перській затоці пором зустріла оперативна група командування Сухопутних військ ЗС України, очолювана генерал-майором Ігорем Федоровим.
Не обійшлося і без проблем, пов'язаних із зміною в Кувейті митних правил та умов розвантаження. Тут дуже став у пригоді досвід єдиної у складі опергрупи жінки – Оксани Погребної, директора підприємства «Транспрогрес» (організація, що здійснює перевезення майна та техніки українського миротворчого контингенту морським шляхом).
До речі, для Оксани Віталіївни, яку в контингенті шанобливо називають «королевою бронетранспортерів», це вже четверта масштабна операція в інтересах вітчизняного військового відомства і третя, пов'язана з Іраком. Завдяки рішучості та налагодженим зв'язкам цієї тендітної жінки вдалося значно скоротити витрати за користування послугами кувейтського порту. «Мені дуже приємно співпрацювати з нашими військовими, – ділиться своїми враженнями Оксана Віталіївна. – Вони справжні джентльмени та висококласні професіонали. Але особливо я ціную досвід, набутий при виконанні таких складних завдань, отриманий спільно з військовими колегами».
У військових існує таке поняття, як честь. Розуміючи необхідність виведення контингенту, миротворці хочуть покинути цю країну гідно: завершивши розпочату справу, передавши повноваження підготовленим іракським силовикам. І не бажають, щоб виведення бригади стало схожим на втечу. Закликають не розмінювати їхній професіоналізм, авторитет, довіру, набуті нелегкою працею, їхню кров і піт, на дешеві політичні дивіденди.
Юрій КАРІН,
Аль-Кут, Республіка Ірак.
Спеціально для «Заграниці».