Поки глави православної та католицької церков, а також релігійний лідер буддистів висловлювали підтримку постраждалим від стихії та закликали паству молитися за душі загиблих, деякі їхні сподвижники вирішили стати святешими за самого Папу Римського. Про божественну відплату грішникам заявили і католицькі, і православні ієрархи, буддисти нагадали про крихкість людського буття, а мусульмани, які побачили в обрисах океанських хвиль ім'я Аллаха, не лише покаялися у всіх гріхах заїжджих туристів, а й заявили про «грізне застереження» любвеобильним грішникам решти світу.
Першою країною, яку нещодавня катастрофа змусила згадати про Бога, стала Індонезія. Щоправда, не особливо дбаючи про виховання своїх співгромадян, влада вирішила перетворити націю на високоморальне суспільство експрес-методом – законодавчо. Уряд країни цими днями запропонував закон, який забороняє будь-які позашлюбні зв'язки під загрозою десятирічного тюремного ув'язнення.
Якщо закон буде ухвалено, то індонезійська поліція моралі отримає право вриватися до будинків і проводити обшуки лише за однією підозрою в незаконному «контакті». Боротьба за суспільну мораль розгорнеться і на інших фронтах: будь-яку порнографію в Індонезії пропонується заборонити в принципі, а на радіо і телебаченні запровадити цензуру на надто відверті американські та європейські фільми. За новим законом, навіть за простий поцілунок на вулиці закохана пара може бути оштрафована на 25 тис. євро.
Туристів, які, як і раніше, бажають відвідати Індонезію, може втішити лише одне – перспективи цього законопроєкту вельми туманні. Як визнають самі індонезійські власті, його обговорення може затягнутися на роки. Річ у тім, що головними прихильниками запровадження подібних заборон є широко представлені при владі лідери індонезійських мусульман. Однак державною релігією іслам в Індонезії так і не став, незважаючи на те, що його сповідує більшість населення.
Завдяки багатовіковим традиціям політеїзму індонезійці не поспішають розлучатися зі своїм правом сповідувати будь-яку релігію, тому з мечетями поруч сусідять індуїстські та буддистські храми. Причому для острівної Індонезії характерне компактне проживання представників різних конфесій – наприклад, острів Балі, що перебуває в мусульманському оточенні, майже повністю індуїстський.
Тому малоймовірно, щоб буддисти, індуїсти та християни, які живуть на узбережжі та островах виключно за рахунок туристичного бізнесу, погодилися жити за законами шаріату. Та й ефективність подібної спроби поліцейського насадження моралі вельми сумнівна. У всі віки державні закони були наслідком загальноприйнятої моралі, а не її причиною. Не плутати етику з політикою закликав ще Аристотель.