Крихітний острів Норфолк, що належить Австралії, зберігає свою самобутність, має свій прапор і національний гімн. Представник острівної влади Пітер Мейвальд каже, що якщо їхню мову занесуть до атласу ЮНЕСКО, то жителі острова зможуть претендувати на отримання коштів на ширше викладання норфаку. «Тоді у нас з'явиться впевненість, що ця мова буде збережена», - каже він. Зараз для навчання мові 310 дітей острова використовують віршики та ігри.
У недалекому минулому, коли діти говорили норфаком, їх карали, оскільки ця мова вважалася грубою. «Зараз наша мова відроджується, люди більше цікавляться своєю культурою та історичним корінням», - розповідає Мейвальд. Кілька сторінок місцевої газети перекладають з англійської на норфак, до того ж влада планує створити культурний центр, де проблемам мови приділятиметься багато уваги.
«Рекомендація ЮНЕСКО - важливий крок до визнання нашої унікальної мови та культури, - каже голова кабінету міністрів Андре Ноббс. - Це одна з найрідкісніших мов світу».
Норфак належить до розряду креольських мов - тих, що з'являються при контакті людей різних національностей. Він виник як результат спілкування переселенців на острів англійських бунтівників з судна Bounty та таїтян.
Команда Bounty збунтувалася проти капітана Вільяма Блая, захопила судно і в 1790 році оселилася на безлюдному острові Піткерн. До 1856 року на острові жило вже стільки людей, що частина їх переселилася на острів Норфолк. Сьогодні з 2 тис. жителів Норфолка майже половина - нащадки вихідців з Піткерна, для яких норфак став рідним. Задньоязична вимова звуку «r» у цій мові нагадує діалекти західної Англії, але запозичення з полінезійських діалектів роблять її малозрозумілою для англійців.
Коли капітан Кук у 1774 році вперше побачив острів Норфолк, той був безлюдним, хоча раніше на ньому й жили люди. До 1855 року цей клаптик суші служив Британській імперії місцем заслання відчайдушних шахраїв.
Gzt.ru