Намібія: парк Етоша
Національний парк Етоша на півночі Намібії — один із найбільших і найстаріших заповідників Африки. У березні минулого року йому виповнилося 100 років. Більша частина парку, що займає площу 22 тис. квадратних кілометрів, являє собою пустелю з справжнім марсіанським ландшафтом і гігантськими каменями червоного кольору. Через такий незвичайний пейзаж Етоша називають ще «Парком міражів».
Мабуть, найбільше вражають величезні зграї рожевих фламінго, що злітаються до берегів водойм. В особливо дощові роки водою заповнюється вся улоговина, але й тоді глибина озера рідко перевищує один метр. Вночі спостерігати за тваринами, що прийшли на водопій, можна зі спеціальних вишок. Навіть у сухий сезон, коли безкрайнє простір Етоша-Пен вкривається потрісканою кіркою білої глини, життя тут не завмирає. У цей час мешканці парку користуються водою з мінеральних джерел.
Всього в Національному парку мешкають 144 види ссавців, 90 видів рептилій і близько 340 видів птахів. Головна особливість парку — велика западина Етоша-Пен площею 5 тис. квадратних кілометрів, яка під час сезону дощів вкривається безліччю озер.
Уганда: парк Буїнді
Головне, через що туристи вирушають у складну та дорогу подорож по Уганді, — унікальний шанс побачити гірських горил, кількість яких у світі обчислюється декількома сотнями, причому половина з них живе в Уганді. Влада країни видає вельми обмежену кількість дозволів на відвідування сімейства горил.
Коли плануватимете поїздку, знайдіть хороший інтернет магазин взуття та спортивних товарів. Адже про хороше взуття та непромокний одяг варто подумати заздалегідь: стежки в парку дуже брудні, шлях неблизький — кілька кілометрів по гірській місцевості. Крім провідників, туристів супроводжують носії, які, сподіваючись на хороші чайові, готові буквально носити своїх клієнтів на руках. Іноді доводиться продиратися через непрохідні хащі, а деякі гірські схили настільки круті, що по них треба дертися рачки. Зате побачене змушує забути про всі тяготи шляху. Підійти до горил можна досить близько, однак безпечніше знаходитися від них на відстані більше семи метрів.
Незважаючи на свій грізний вигляд, горили досить миролюбні, їдять тільки рослинну їжу і на туристів не звертають жодної уваги. І все ж існують правила, якими не можна нехтувати: не варто заглядати горилам в очі, особливо самцям, не можна голосно розмовляти та курити в їхній присутності, при фотографуванні заборонено користуватися спалахом. Все це може налякати тварин і спровокувати агресію.
Щодня в Національний парк Буїнді виходить по три групи з восьми осіб. Час перебування поруч із сімейством горил — не більше однієї години.
Танзанія: парк Серенгеті
Мовою масаїв Серенгеті означає «нескінченні рівнини» — дуже точна назва для Національного парку, що займає площу близько 15 тис. квадратних кілометрів. Це дійсно один із найбільших заповідників світу, що простягається від півночі Танзанії на схід від озера Вікторія до півдня Кенії.
Дикий світ Серенгеті живе своїм особливим життям, і тільки масаї можуть пасти свою худобу на території парку. Його ландшафти найрізноманітніші — від соковитих лугів з високою травою до савани та вкритих лісами пагорбів. Парк настільки унікальний, що не раз слугував декорацією до голлівудських блокбастерів. За кількістю та різноманітністю видів тварин йому немає рівних. Особливо відчайдушні можуть оглянути красоти парку з кошика повітряної кулі, що летить на малій висоті.
Одних тільки левів тут понад три тисячі. У жовтні-листопаді, коли закінчується сезон дощів, понад 200 тис. зебр, близько 500 тис. газелей Томпсона, 1,3 млн антилоп гну йдуть через Серенгеті на зелені пасовища Кенії прокладеним тисячоліття тому маршрутом. Це видовище дійсно фантастичне. Тисячі й тисячі тварин та супроводжуючі їх зграї птахів буквально закривають горизонт. У квітні-травні все повторюється, але вже у зворотному напрямку.
У Серенгеті мешкає близько 500 видів птахів та 300 видів диких тварин, включаючи п'ятиметрових нільських крокодилів у річці Серонера.
Кенія: Масаї Мара
Кенійський парк Масаї Мара — продовження танзанійського Серенгеті. Масаї Мара прекрасне місце для знайомства з «великою п'ятіркою» Африки: слонами, носорогами, буйволами, левами та леопардами. Таким почесним статусом ця різноманітна звірина компанія завдячує своїй вдачі, яка зробила її найнебезпечнішою, але й найпочеснішою мисливською здобиччю.
Найпідступніші з «великої п'ятірки» — схожі на величезних плямистих котів леопарди. Про це обов'язково попереджають провідники. Леопарди не контрольовані нічим, навіть ситістю. До ситого лева цілком можна наблизитися на джипі. Але злити його все одно не варто. Розлючений тристакілограмовий цар звірів — видовище не для слабкодухих. Зате слони охоче йдуть на контакт. Вирізняючись неабияким розумом і певною фамільярністю, вони намагаються час від часу просунути хобот крізь металеві сітки джипа.
Як і Серенгеті, Масаї Мара розташований на споконвічній землі стародавнього племені масаї, що веде кочовий спосіб життя і не визнає сучасних державних кордонів. За помірну плату в $10-20 масаї пускають туристів у замкнутий світ своїх сіл, побудованих у буші з глини та ослячого посліду.
Кенійський парк Масаї Мара займає площу 1 510 кв. км, на якій мешкає понад 80 видів ссавців та 450 видів птахів.
ПАР: парк Крюгера
Легендарний президент бунтівної бурської республіки Трансвааль Пауль Крюгер першим здогадався зберегти місцеву фауну, обгородивши велику територію савани колючим дротом, по якому пустили струм. Сьогодні Національний парк Крюгера в Південно-Африканській Республіці розрісся до розмірів невеликої держави. Він знаходиться в східній частині країни біля самого кордону з Мозамбіком і простягнувся з півдня на північ на 350 км широкою смугою в 60 км. Його ще називають сучасним «Ноєвим ковчегом», що дав притулок півтори тисячі видів тварин.
Наприклад, в «Сатарі» ви обов'язково зустрінетеся з левами, в околицях «Уліфантса» пасуться цілі стада слонів, а «Берг-ан-Дал» побудований в безпосередній близькості від водопою носорогів.
Звірі і люди в парку помінялися місцями. Перші ходять абсолютно вільно. Другі пересуваються тільки в супроводі досвідчених провідників. Звичайний спосіб знайомства один з одним - багатоденна подорож з табору в табір на джипах по звивистих ґрунтових дорогах парку. Зазвичай воно починається рано вранці або ближче до вечора.
Навколо парку Крюгера розташовано ще 17 невеликих приватних заповідників. Між ними немає жодних огорож, і разом з Парком Крюгера вони складають єдину природну екосистему загальною площею понад 30 тис. квадратних кілометрів. У деяких з них можна полювати. Ліцензія коштує дорого. На одну зебру, наприклад, - мінімум $3 тис.
Для туристів у парку Крюгера обладнані аеропорт, госпіталь, пункт прокату автомобілів, понад 20 станцій технічного обслуговування, 14 великих таборів і кілька десятків кемпінгів.
У Парку Крюгера мешкає 147 видів ссавців, 33 види земноводних, 114 видів рептилій, 507 видів птахів і 50 видів риб.