Спочатку цей закон задумували для соціального захисту іноземних шукачів притулку, але з часом він поширився на інші групи іноземців без надійного права проживання в ФРН (тимчасово захищені від висилки особи, розлучені іноземні дружини з невизначеним статусом тощо). Розмір допомоги визначили у 1993 році і з того часу не переглядали.
Цей закон передбачає мінімальну грошову допомогу, а за можливості й повну її заміну речовим забезпеченням, як то: надання гуртожитку, талонів на харчування в їдальні, одягу з Червоного Хреста, медичної допомоги (тільки в екстрених випадках і майже без стоматологічних послуг). До речі, лише після чотирьох років особи з вищезазначених груп мають право клопотати про переведення на звичайну систему соціальної допомоги. Треба сказати, що за ці чотири роки більшість «ненадійних» іноземців уже встигають покинути Німеччину, решта закріплюються в країні і більше не потребують допомоги Закону про забезпечення шукачів притулку.
Не викликає сумніву факт, що цей закон суттєво занижує матеріальне забезпечення іноземців зі слабким статусом порівняно з «нормальною» німецькою соціальною допомогою. Для наочності можна навести порівняння таких цифр: 360 німецьких марок 1993 року приблизно еквівалентні нинішнім 210 євро для голови сім'ї; 220 німецьких марок для дітей віком до 7 років – 120 євро; 310 німецьких марок для дітей старшого віку – 160 євро, що становить приблизно половину нинішнього розміру місячної соціальної допомоги німецького отримувача. Одна лише інфляція за всі ці роки з'їла близько 30% грошової допомоги.
Очевидно, що ні тоді, ні зараз законодавець не виробив чіткої формули розрахунку допомоги в рамках зазначеного закону. Розмір ставки базується на приблизних даних, що не відповідає Конституції країни, яка закликає гарантувати гідне існування людини.
А між тим, стаття 1, абзац 1 Основного закону (Конституції) надає право на людську гідність усім людям, які перебувають у зоні його дії, тобто на території ФРН. І громадяни Німеччини, і іноземці, які проживають на її території, однаковою мірою володіють цим правом. Влада Німеччини зобов'язана забезпечити кожному мінімальний прожитковий рівень просто за фактом законного перебування в країні. Право на цей мінімум стосується харчування, одягу, проживання та участі в суспільному, культурному та політичному житті країни (відвідування кінотеатрів, театрів, участь у виборах, демонстраціях, об'єднаннях за інтересами). У ФРН ніхто не повинен жити в повній злиднях, голодувати, мерзнути на вулиці чи в квартирі без опалення, помирати без медичної допомоги.
Закон про забезпечення шукачів притулку не є винятком із конституційного правила. Стаття 20, абзац 1 Основного закону зобов'язує законодавця на основі актуальних цін розраховувати конкретний розмір прожиткового мінімуму в реальних часових рамках.
Автори та виконавці Закону про забезпечення шукачів притулку не можуть так само виправдовувати занижену ставку грошової допомоги нижчим рівнем життя в країні походження іноземця або в бідних країнах світу. Конституція (Основний закон) ФРН не дозволяє диференціювати матеріальний еквівалент людської гідності за ієрархією статусу особи, яка проживає у ФРН: громадянин Німеччини – іноземний чоловік/дружина громадянина Німеччини – іноземець із надійним статусом – іноземець без надійного статусу проживання у ФРН. Конституція гарантує право на гідне існування без поділу на категорії. Ця гарантія набирає чинності після прибуття людини до Німеччини.
Короткостроковий статус проживання в Німеччині може бути причиною менших потреб, але рішення про виплату має орієнтуватися на реальні факти. Соціальне відомство не може посилатися на короткостроковість перебування в Німеччині для виправдання занижених виплат, якщо фактичне проживання в країні триває довше очікуваного і більше не може вважатися короткостроковим. Політичні причини заниження суми соціальної допомоги, щоб не стимулювати іноземців шукати притулку в Німеччині, не можуть виправдовувати навмисне створення умов негідного для людини існування.
Кидається в вічі невідповідність розміру допомоги Hartz-IV та забезпечення в рамках Закону про забезпечення шукачів притулку помітили й судді Федерального конституційного суду. Тому 18 липня 2012 року високий суд оголосив розмір допомоги таким, що не відповідає конституції ФРН, і доручив уряду терміново актуалізувати Закон про забезпечення шукачів притулку. Розмір допомоги може бути збільшений заднім числом, починаючи з 01 січня 2011 року.
У липні 2012 року перший сенат Федерального конституційного суду назвав базову суму грошової допомоги Закону про забезпечення шукачів притулку такою, що не відповідає конституційним гарантіям прожиткового мінімуму статті 1, абзац 1 у зв'язку зі ст. 20, абзац 1 Основного закону (Конституції) ФРН. Розмір грошової допомоги офіційно визнали очевидно малим, адже, як згадувалося, незважаючи на суттєве зростання цін, він не змінювався з 1993 року.
Розмір допомоги був оскаржений у німецьких судах зацікавленими іноземцями. Земельний соціальний суд Північний Рейн-Вестфалія визнав ставку допомоги Закону про забезпечення шукачів притулку надто низькою і у зв'язку з принциповим характером проблематики направив справу на перевірку до Федерального конституційного суду. Високий суд не знайшов причин, які виправдовують відмову у дотриманні людської гідності іноземця, який має ненадійний статус. Держава зобов'язана гарантувати прожитковий мінімум усім людям, які законно проживають на території країни.
Федеральний адміністративний суд взяв до уваги важливість та терміновість гарантованого мінімального забезпечення постраждалих осіб. Тому до розробки нових нормативів суд запровадив перехідне правило. Заднім числом, починаючи з 01 січня 2011 року, особи зі сфери дії Закону про забезпечення шукачів притулку отримають ставку грошової допомоги у розмірі німецьких соціальних нормативів (Sozialgesetzbuch II та XII). Треба сказати, що правило про виплату заднім числом має деякі обмеження. Підвищення ставки діє з моменту рішення високого суду і до введення в дію нових нормативів.
Результатом судового рішення стане відчутне підвищення розміру допомоги в рамках Закону про забезпечення шукачів притулку. Для гарантії гідного прожиткового мінімуму законодавець зобов'язаний зменшувати натуральне забезпечення на користь грошового, так у 2011 році – це 206 євро на місяць на базові потреби та 130 євро на місяць на інші особисті витрати.
Томас ПУЕ,
німецький адвокат.