На сьогоднішній день лише 27 країн ратифікували Конвенцію ООН про захист прав мігрантів. Ще 15 країн підписали цей документ. Але серед них немає жодної великої індустріальної держави. Останні намагаються просто не помічати цієї проблеми.
Тим часом, ніколи ще за всю історію людства у світі не налічувалося такої кількості мігрантів. За найскромнішими підрахунками, за межами своїх рідних країн сьогодні проживають близько 180 млн. осіб. Це – приблизно 3% усього населення планети.
Мігранти працюють на знос (часто нелегально і в нестерпних умовах) на задвірках Калькутти, Нью-Йорка, Москви, Лондона чи в нафтових еміратах. Зростаюча армія мігрантів – прямий наслідок глобалізації. Мігранти є «потрібні» і «непотрібні». Візьмемо, наприклад, США – класичну країну іммігрантів. Там «потрібні» мігранти – це заповзятливі люди з доброю освітою і... білим кольором шкіри, хоча офіційно ніхто цього не визнає.
Але з тих пір, як більшість мігрантів почали приїжджати з півдня, ставлення до проблеми змінилося. Немов у людей відбило пам'ять. Вони забувають, що і вони самі, і їхні предки колись були мігрантами. І саме вони заклали основу економічного і культурного процвітання. Тому що вони привозили з собою нові ідеї, нові ініціативи, нову динаміку, без якої будь-яке суспільство просто тупцює на місці. Така, з дозволу сказати, забудькуватість властива не лише американцям.
Тільки в Європі та в Північній Америці проживають близько 100 млн. мігрантів. Чому ж провідні індустріальні держави, зокрема й Німеччина, не ратифікують Конвенцію ООН про захист прав мігрантів? Можливо, тому, що іноземних працівників багато хто сприймає як свого роду «мастило» для світової економіки, як товар або як верстат з обмеженим терміном експлуатації?
Приблизно так ставляться до іноземних працівників багато підприємців у всіх частинах світу, наприклад, нафтові шейхи в країнах Перської затоки. Їхній рецепт простий: найняв, використав, вигнав. Але люди – не товар і не машини. У них свої уявлення про суспільні норми і цінності, свої переконання. Це накладає свій відбиток і на життя в країнах, які приймають мігрантів. А мільярди, які вони переказують на батьківщину, впливають і на спосіб життя там.
Таким чином, мігранти роблять значний внесок в економічний, політичний і культурний розвиток у всьому світі. Вони слугують резервною армією робочої сили, в'ючними тваринами економіки. Але водночас вони є носіями нових ідей та ініціатив, без яких неможливі зміни і, зрештою, прогрес.
Міжнародна конвенція ООН про захист прав усіх робітників-мігрантів та членів їхніх сімей передбачає низку юридично обов'язкових стандартів, які мають дотримуватися щодо як зареєстрованих, так і незареєстрованих іноземних працівників. Це лише перший, невеликий крок для захисту прав мігрантів і визнання їхнього внеску в глобальний розвиток.