Медіанні доходи не варто плутати із середніми. Якщо всіх людей у певній групі вибудувати в порядку зростання доходу, то медіанним називається дохід того, хто опинився посередині. У деяких випадках медіана точніше, ніж середнє арифметичне, відображає реальність через відсутність зміщення до найнижчих або найвищих значень.
Найвищі медіанні доходи отримують домогосподарства міста Сан-Хосе в Каліфорнії. Їхній річний заробіток дорівнює $74.000. Також до числа найдохідніших увійшли домогосподарства міста Плейно в Техасі. У Каліфорнії друге та третє місце за дохідністю зайняли Сан-Франциско та Сан-Дієго.
Найменше грошей у містах з населенням понад 250 тис. осіб отримували у 2006 році домогосподарства Клівленда, Маямі, Баффало та Детройта.
Найбільше у 2006 році у США заробляли американці азійського походження. Їхній медіанний річний дохід дорівнює $64.200. Білі нелатиноамериканці отримували в середньому $52.400 на сім'ю, а вихідці з Латинської Америки - $37.800. Найменше заробляли афроамериканські сім'ї, – їхній дохід дорівнює $32.000.
Найбільш забезпеченими регіонами США виявилися північний схід та захід країни. У них домогосподарства отримували $52.100 та $52.200 відповідно. Дещо менше заробляли американці, що живуть на середній частині східного узбережжя ($47.800), а також на півдні ($43.900).
Медіанний дохід домогосподарств, що складаються з уродженців США, у 2006 році дорівнював $49.100. Некорінні мешканці отримували в середньому $43.900 на сім'ю.
Нерівність у розподілі доходів між багатими та бідними також статистично не змінилася. У США у 2005, як і у 2006 році, індекс Джіні* дорівнював 0,47. З 2002 року нерівність доходів зросла на 1,7% з показника 0,462. Це означає, що 20% найбідніших американців отримують 3,4% усіх доходів. А 20% найбагатших дістається 50,5% доходів.
Однак автори звіту зауважують, що доходи бідних дещо знизилися не тому, що їм стали менше платити на їхніх поточних робочих місцях. Бюро статистики не дає цьому точного пояснення, однак припускає зв'язок із переходом людей від часткової зайнятості до повної з меншою оплатою праці. Примітно, що дещо знизилася частка бідних серед вихідців з Латинської Америки.
Ще одне цікаве спостереження дослідників полягає в тому, що частка жителів США, які перебувають за межею бідності, знизилася з 12,6 до 12,3%. З цим пов'язана серйозна методологічна проблема. Використовуючи термін «межа бідності», вчені мають на увазі вартість деякого споживчого кошика, який в основному включає продукти харчування і не розглядає безліч речей, без яких не може прожити сучасна людина. Як приклад наводяться міста Сан-Хосе в Каліфорнії та Омаха в штаті Небраска. У першому вартість життя набагато вища, ніж у другому. Тим не менш, межею бідності в обох вважається $20.444 на рік на сім'ю з чотирьох осіб. Якщо в Омасі на ці гроші дійсно можна прожити, не отримуючи соціальної допомоги, то в Сан-Хосе домогосподарство, яке заробляє хоча б на долар більше, втратить підтримку держави. Вкластися в цю суму йому буде важкувато.
* Для вимірювання нерівності використовується спеціальний показник, індекс Джіні. Він змінюється в межах від нуля до одиниці. Нуль означав би, що всі люди (або групи людей) отримують однаковий дохід, а одиниця - що всі гроші в економіці дістаються одній людині (або групі).
Антон ПОМИНОВ.
Lenta.ru