Вимоги рівня А1 не дуже високі і відповідають простій німецькій мові. Тим не менше, зайнятим роботою та повсякденним побутом людям непросто викроїти час для вивчення мови. Ще важче вчити німецьку мову немолодим людям та жителям віддалених регіонів. Закон передбачає звільнення від тесту через виняткові обставини, особливо внаслідок тяжкого захворювання. Федеральний адміністративний суд пом'якшив вимоги закону і створив ще одну виняткову обставину: безуспішні, доказові, річні зусилля вивчити німецьку мову дають право вимагати дозвіл на возз'єднання сімей і без мовного сертифіката.
Мовну вимогу закону оскаржували у різних судах, зокрема і в ЄСП. Позивачі та їхні адвокати аргументували свої вимоги конституційним захистом сім'ї. Адже навіть добре освіченому городянину молодого та середнього віку зі звичкою до навчання потрібно 12-18 місяців для отримання мовного сертифіката. Весь цей час подружжя змушене жити окремо, що порушує права сім'ї.
Своє рішення високий європейський суд приймав за скаргою з Голландії, де правила возз'єднання подружжя подібні до німецьких норм. В цілому, ЄСП не дотрималася аргументації позивачів. ЄСП визнав за державою право вимагати попередніх інтеграційних зусиль від іноземних подружжів і в період проживання в країні походження. Сертифікат знання мови країни свого майбутнього проживання вважається таким допустимим попереднім зусиллям.
Тим не менше, рішення ЄСП має і позитивні аспекти. Суд зобов'язав країни Євросоюзу (ЄС) у національному законодавстві передбачити щедрі винятки для дотримання справедливості за обставинами окремого випадку. Приймаючи рішення, відомство повинно враховувати вік, рівень освіти, рівень доходів, стан здоров'я та інші особисті обставини подружжя. Якщо реальні обставини життя заявника не дозволяють йому вивчити німецьку мову на належному рівні та отримати сертифікат рівня А1, то відомство повинно звільнити такого заявника від непосильних для нього вимог вивчення німецької мови та участі в іспиті для отримання мовного сертифіката.
Власне, такий підхід повинен вважатися само собою зрозумілим. На жаль, німецький закон був скоріше повернутий у напрямок «не пускати», незважаючи на втрати. Зараз законодавець готує нову редакцію §30 Aufenthaltsgesetz, де він має намір втілити у форму закону вказівки ЄСП. Ці вказівки спрямовані на створення загального та широко тлумачного поняття важкого життєвого випадку, що суттєво перевищує вузьке нинішнє трактування німецьких чиновників.
В цілому рішення ЄСП не таке погане і дає простір для аргументації на користь заявника за фактичними обставинами справи. Всі компетентні німецькі відомства, відповідальні за обробку заяви про возз'єднання сім'ї, повинні вже зараз керуватися цим рішенням ЄСП, не чекаючи зміни національного законодавства.
Кожна відмова за заявою про возз'єднання сім'ї повинна бути перевірена на аспекти важкої життєвої ситуації, які перешкоджають вивченню мови за обставинами конкретного випадку. Відмови повинні бути оскаржені у передбаченому законом порядку та у передбачені законом строки. Зазвичай строк оскарження становить один місяць після отримання рішення про відмову. Звичайно, подавати повторну заяву про возз'єднання можна і після отриманої відмови, посилаючись на тепер уже вивчену німецьку мову або за новими обставинами, – наприклад, захворюванню. Тим не менше, відмова обтяжує особисту справу заявника і ще більше затягує возз'єднання сім'ї.
Томас ПУЕ,
німецький адвокат.