«Завдяки новому закону висилати тих, від кого ми хочемо позбутися, стане набагато легше», - заявив на початку місяця держсекретар ФРН Петер Альтмайер. Крім того, Європейська комісія має намір запровадити єдині правила надання притулку в країнах ЄС, оскільки сьогодні, на думку європейських політиків, рівень захисту біженців надзвичайно низький. Наприклад, іммігрант після відхилення клопотання про надання притулку в одній із країн Євросоюзу може подати клопотання в іншій країні. За новим законом, якщо мігранту було відмовлено в легалізації, він повинен добровільно залишити територію ЄС, інакше його примусово екстрадують. Крім того, у разі депортації мігрант не зможе в'їхати до ЄС протягом наступних п'яти років. Обов'язковій висилці підлягають також діти нелегальних мігрантів, які народилися та незаконно перебувають на території Євросоюзу.
Ще одним пунктом директиви є збільшення максимального строку тримання нелегальних мігрантів під арештом до 18 місяців. Зараз кожна країна встановлює власні строки тримання нелегалів під вартою. Наприклад, у Франції цей строк становить 32 дні, в Угорщині - один рік, у Латвії - 20 місяців, а в деяких країнах тимчасового обмеження взагалі не існує. Саме навколо цього пункту й розгорнулися основні дебати. Деякі депутати Європарламенту виступають за обмеження строку тримання під вартою трьома місяцями.
За даними Європейської комісії, минулого року в країнах Євросоюзу було подано 220 тис. заяв на надання притулку. Близько 51 тис. нелегальних мігрантів прибули на човнах до берегів Італії, Іспанії, Греції та Мальти. А в 2006 році на кордонах Євросоюзу було затримано 900 тис. осіб, які намагалися нелегально потрапити до Європи. Ще близько 500 тис. осіб без документів, що підтверджують право на перебування, були затримані вже на території Євросоюзу. Загалом, за оцінками Єврокомісії, наразі на території ЄС перебуває близько 8 млн нелегалів.
Під час дебатів Жак Барро, комісар ЄС із внутрішньої політики, заявив, що для країн на зовнішніх кордонах Євросоюзу мають бути створені спеціальні програми, аби навантаження на них не було таким великим. Зокрема, Барро пропонує створити європейське бюро підтримки міграційних процесів (EASO), яке здійснюватиме консультації в країнах ЄС щодо покращення процедури надання статусу біженця.
Крім того, у директиві пропонується приймати біженців із неблагополучних регіонів - із країн Азії та Африки, охоплених військовими конфліктами. А міністр внутрішніх справ Німеччини Вольфганг Шойбле запропонував приймати також іракських біженців із таборів в Йорданії та Сирії.
Рішення Європарламенту викликало велике невдоволення у правозахисників, які вважають, що нові правила сприяють надмірно тривалому тюремному ув'язненню мігрантів. Міжнародна організація Amnesty International заявила, що ухвалений законопроект не гарантує повернення нелегалів на батьківщину «в безпеці та з гідністю». Організація також вважає, що нові правила призведуть до зниження стандартів поводження з іноземцями.
Європейські демографічні тенденції - масовий приплив жителів мусульманських країн та переселення жителів країн Європи до її західної частини - призводять до гострих конфліктів між іммігрантами та місцевим населенням. Зокрема, повідомляє Lenta.ru, напружена ситуація склалася в Італії, де громадяни вкрай неприязно ставляться до приїжджих із Румунії. Новий уряд Сільвіо Берлусконі, не чекаючи затвердження загальноєвропейських правил, уже продовжив строк ув'язнення для нелегалів до півтора року.
У серпні ухвалений Європарламентом законопроект обговорюватиметься міністрами юстиції країн-членів ЄС. Міністри брали участь в обговоренні нових правил із європейськими депутатами, і тому очікується, що законопроект не зустріне перешкод. У разі затвердження країни повинні будуть запровадити нові правила протягом двох років.
За словами європейських політиків, до документа, можливо, ще будуть внесені деякі поправки. Крім того, директиву мають схвалити не лише Європарламент, а й Європейська рада, тож процес запровадження нових правил може сильно затягнутися. Новий міграційний закон, якщо його приймуть, не діятиме у Великій Британії, Данії та Ірландії, оскільки ці країни відмовилися підтримати директиву.