Нова імміграційна політика покликана допомогти в досягненні численних урядових цілей. Насамперед вона прагне зупинити незаконний приплив іммігрантів до Південної Африки шляхом спрощення процесу подання заяв на отримання різних видів дозволів для легалізації перебування на території держави. Імміграційна політика передбачає умови створення сприятливого середовища для іноземного інвестування в Південну Африку. По-третє, з її допомогою уряд сподівається заповнити нестачу кваліфікованої робочої сили, яка необхідна для приведення економіки у відповідність із далекосяжними планами щодо підвищення рівня життя та ліквідації економічної відсталості.
Іноземні громадяни можуть подавати заяву на отримання двох різних категорій виду на проживання – тимчасове перебування та постійне проживання.
Дозвіл на тимчасове перебування
Існує 13 різних типів дозволів на тимчасове перебування: гостьова віза, дипломатична віза, студентська віза, угода про відвідування держави, дозвіл на заснування підприємства, командна віза, оздоровча поїздка, поїздка з метою відвідування родичів, дозвіл на роботу, перебування в рамках пенсійної програми, заява юридичної особи про прийняття іноземного громадянина на роботу, відвідування країни з обміну співробітниками, політичний притулок. Розглянемо основні з наведених типів дозволів.
Гостьова віза видається строком не більше ніж на три місяці, а після повторного подання заяви може бути продовжена на строк не більше трьох місяців. Однак якщо іноземний громадянин займається науковою, дослідницькою або благодійною діяльністю на території Південної Африки, дозвіл може видаватися на строк до трьох років за умови, що заявник здатний подати підтвердження фінансової незалежності на цей період.
Заява на отримання студентської візи подається разом з офіційним листом відповідного закладу, що підтверджує дотримання положень відвідування держави та строк такого відвідування. Студентська віза не дає заявнику права здійснювати трудову діяльність. Власник студентської візи може влаштуватися на роботу за сумісництвом, при цьому графік роботи не повинен перевищувати 20 годин на тиждень.
Дозвіл на заснування підприємства може видаватися іноземному громадянину, який засновує/інвестує кошти або має намір інвестувати особисті фінанси в підприємницьку організацію в Південній Африці, в яку він може бути прийнятий на роботу. Заява на отримання дозволу подається разом зі свідоцтвом, виданим дипломованим бухгалтером, яке підтверджує, що заявник має не менше 2,5 млн рандів готівкою або капітальними коштами тієї ж величини, або не менше 2 млн рандів готівкою та капіталом, еквівалентним 500 тис. рандів, що джерело цих коштів знаходиться за межами держави, і заявник має намір інвестувати їх у капітал підприємства ($1 – 6,48 рандів). Більше того, заявнику необхідно подати бізнес-план, що підтверджує здійсненність цілей підприємства, причому мають бути подані як скорочена, так і повна версії плану. Йому також слід документально підтвердити, що не менше п'яти громадян або резидентів Південної Африки будуть прийняті на роботу в дане підприємство на постійній основі.
Дозвіл на роботу. У цьому випадку слід мати на увазі, що існує різниця між дозволом на роботу для іноземних осіб, які становлять певну професійну категорію або мають професійні навички, і звичайним дозволом для більшості інших заявників. Кількість дозволів для виділених категорій працівників не може перевищувати встановлену квоту. Власник такого особливого дозволу повинен подати до Міністерства внутрішніх справ підтвердження про кваліфікацію відповідної категорії або класу протягом 90 днів з моменту отримання дозволу.
Звичайний дозвіл може видаватися іноземному громадянину, який не становить особливої категорії або класу, як зазначено вище, за умови, що майбутньому роботодавцю, незважаючи на належним чином проведений пошук, не вдалося прийняти на роботу громадянина Південної Африки, який має кваліфікацію або навички та досвід, які може запропонувати заявник, і що умови трудової діяльності заявника не будуть нижчими за умови, встановлені на ринку праці для громадян ПАР. Звичайний дозвіл на роботу вважатиметься таким, що закінчився, якщо протягом шести місяців з моменту його отримання, і кожного року після цього, власник дозволу не зможе подати владі підтвердження того, що він продовжує вести трудову діяльність за наймом.
Перебування в рамках пенсійної програми. Закон передбачає, що дозвіл на тимчасове перебування на період, що перевищує три місяці, може надаватися іноземному громадянину, який має намір вийти на пенсію в Південній Африці, за умови, що він має підтвердження свого права на отримання пенсійних виплат, безповоротного ануїтету або відкриття пенсійного рахунку, який довічно забезпечуватиме встановлений прожитковий мінімум (при цьому кошти мають виплачуватися країною походження заявника). Мінімальна виплата іноземному громадянину, передбачена законодавством, не може бути меншою за 20 тис. рандів на місяць (понад $3.000). Іноземна особа, яка перебуває в Південній Африці в рамках пенсійної програми, може перебувати в країні на сезонній або постійній основі протягом не більше чотирьох років, однак можлива повторна подача заяви з метою продовжити цей строк.
Заява юридичної особи про прийняття іноземного громадянина на роботу. За отриманням дозволу на тимчасове перебування в цій категорії може звернутися юридична особа, яка має намір прийняти на роботу іноземного громадянина. За участі Міністерств праці та торгівлі й промисловості Міністерство внутрішніх справ приймає рішення щодо максимальної кількості іноземних громадян, які будуть прийняті на роботу. Іноземний громадянин, прийнятий на роботу на підставі такого дозволу, зобов'язаний покинути територію країни після закінчення виконання своїх трудових обов'язків.
Дозвіл на постійне проживання
Розділ 25 Закону 2002 року передбачає, що власник дозволу на постійне проживання має всі права, привілеї, обов'язки та зобов'язання громадянина, за винятком тих прав, привілеїв, обов'язків та зобов'язань, які законодавство або конституція приписує виключно громадянам країни.
Відповідно до Розділу 26 Закону 2002 року «прямий» дозвіл на постійне проживання може бути виданий іноземному громадянину, який:
- є власником дозволу на роботу (включаючи дозвіл, отриманий в результаті заяви юридичної особи) протягом 5 років і отримав пропозицію про постійну зайнятість;
- є чоловіком/дружиною громадянина або постійного резидента протягом 5 років, при цьому Міністерство внутрішніх справ має бути впевнене у щирості подружніх стосунків. Такий дозвіл буде визнано недійсним, якщо протягом двох років з моменту його отримання щирість подружніх стосунків буде втрачена, однак це не поширюється на випадок смерті чоловіка/дружини;
- є дитиною громадянина або постійного резидента, яка не досягла 21 року. При цьому такий дозвіл втратить чинність, якщо іноземний громадянин не подає заяву на його підтвердження протягом двох років з моменту досягнення 21 року.
Розділ 27 Закону 2002 року також передбачає можливість видачі дозволу на постійне проживання «на інших підставах». Такий дозвіл може видаватися надійному іноземному громадянину, який:
- отримав пропозицію про постійну зайнятість;
- підтвердив на практиці володіння чудовими робочими навичками або кваліфікацією;
- має намір заснувати або заснував у країні підприємницьку організацію;
- є біженцем;
- має намір вийти на пенсію, за умови підтвердження свого права на отримання пенсійних виплат, безповоротного ануїтету або відкриття пенсійного рахунку, який довічно забезпечуватиме встановлений прожитковий мінімум, або за умови володіння чистими активами встановленої величини;
- підтвердив, що має у власності чисті активи встановленої величини і що необхідна сума сплачена Міністерству закордонних справ;
- є близьким родичем громадянина або постійного резидента (перший ступінь спорідненості).
Заява на отримання дозволу, про яку йдеться в Розділі 27(с) Закону 2002 року, має подаватися разом зі свідоцтвом, що видається дипломованим бухгалтером ПАР, яке підтверджує, що заявник володіє не менш ніж 2,5 млн рендів готівкою або капітальними коштами тієї ж величини, або не менш ніж 2 млн рендів готівкою та капіталом, еквівалентним 500 тис. рендів, і що джерело цих коштів знаходиться за межами держави, а заявник має намір інвестувати їх у капітал підприємства. Більше того, заявнику необхідно подати бізнес-план, що підтверджує здійсненність цілей підприємства, причому мають бути подані як скорочена, так і повна версії плану. Йому також слід документально підтвердити, що не менше п'яти громадян або резидентів Південної Африки будуть прийняті на роботу в дане підприємство на постійній основі.
Платіж, що відповідає положенням Розділу 27(е), становитиме 20 тис. рендів на місяць, а власні кошти можуть бути представлені комбінацією активів на суму 20 тис. рендів на місяць.
Пункт 27(f) передбачає розмір власних коштів не менше 7,5 млн рендів, а плата Міністерству внутрішніх справ при схваленні заяви становитиме 75 тис. рендів.
Дозвіл на постійне проживання може бути відкликаний відповідно до Розділу 28 на таких підставах:
- власника дозволу визнано винним у будь-якому зі злочинів, перелічених у таблицях 1 і 2 Закону (наприклад, злочин проти Республіки, вбивство, зґвалтування, непристойний напад, пограбування, викрадення людини з метою викупу, підпал або замах на будь-який із цих злочинів);
- власник дозволу був відсутній на території країни протягом більше трьох років;
- власник дозволу не оселився для постійного проживання протягом 1 року з моменту отримання дозволу.
Умови переслідування та депортації незаконно перебуваючих на території країни іноземних громадян докладно викладаються в Розділі 34 Закону 2002 року.
Однією з основних цілей закону «Про імміграцію» є врегулювання нової системи імміграційного контролю, яка має забезпечити зростання економіки шляхом зайнятості затребуваного іноземного персоналу, залучення іноземних інвестицій, припливу досвідчених і кваліфікованих трудових ресурсів. Однак слід зауважити, що зміни законодавства можуть певним чином стримувати іноземних громадян від інвестування в Південну Африку через наявність обтяжливих вимог, – таких, наприклад, як необхідність приймати на роботу не менше п'яти громадян або постійних резидентів країни. Більше того, незрозуміло, з якою метою заявникам необхідно подавати свідоцтво про свою кваліфікацію, що видається відповідним Управлінням Південної Африки, особливо у випадку, коли очевидно, що рівень кваліфікації іноземного фахівця відповідає місцевим вимогам. Залишається тільки чекати, чи виправдає нове законодавство покладені на нього надії та чи виявиться воно кращим за попереднє.