Шведські неказки
Прийнято вважати, що тролі, гноми та інші мешканці «нижнього» підземного світу, який нібито існував у незапам'ятні часи паралельно з «верхнім» світом людей, - плоди уяви середньовічних белетристів або авторів сучасних фантастичних бестселерів на кшталт «Гаррі Поттера» та «Володаря перстенів». Що ж стосується поліцейських комісарів або чиновників із Відомства у справах імміграції, то цим серйозним людям за обов'язком служби уся ця фантастика має бути абсолютно чужою. Може, на крайній випадок, знадобиться повчальний детектив, але аж ніяк не фентезі.
Однак віднедавна звіти та доповіді, що виходять з-під пера фахівців сискної справи, перетворилися зі звичайної рутини на захопливе читання. Статистичні зведення стали більше нагадувати романи про людей-невидимок. Вони будоражать уяву, і від них відгонить бісовщиною - у тих розділах, де мова заходить про іммігрантів та біженців. Останнім часом із цими поняттями нерідко пов'язуються визначення «нелегальний» та «кримінальний». Знаючи, наскільки регламентоване життя в сучасній Швеції, важко навіть повірити, що тут поруч із законослухняними легальними громадянами мешкають у своєму особливому світку тисячі нелегалів-іноземців. Цей «нижній» світ «людей-невидимок» практично закритий для сторонніх очей.
Тим не менш він так само реальний, як і світ «верхній», де живуть власники соціальних індексів та пластикових карток. Як повідомляє з посиланням на поліцейське управління Швеції газета «Гетеборгс Постен», за приблизними підрахунками на січень 2004 року у Швеції нелегально перебуває близько 20 тис. іноземців, і їхнє число швидко зростає. Втративши колишню «прозорість», як, зрештою, і більшість привабливих для вихідців із третього світу держав Євросоюзу, Швеція сьогодні більше нагадує «каламутну воду». Лише за минулий рік кількість зниклих з очей емігрантів, яких вчасно не вдалося вислати з країни, збільшилася на шість тисяч осіб.
Знайомі всі обличчя
Нелегальна шведська еміграція також зазнала впливу всепроникної глобалізації. Серед іноземців, які обрали для себе долю «людей-невидимок» замість депортації на батьківщину, значаться колишні мешканці Магрібу, Гіндукушу та островів тропічних морів по обидва боки від Гринвіча. Але не прибульці з екзотичних куточків земної кулі все ж визначають обличчя сьогоднішньої імміграції. Воно набагато більш упізнаване. Найчисленнішими групами біженців, які звернулися до шведської влади з проханням про надання притулку, стали минулого року вихідці з країн СНД, Боснії, Албанії, Сербії та Румунії. Вони ж найчастіше стають «невидимками» у разі відмови.
На вулицях найбільших шведських міст останніми роками почали з'являтися незвичні молодіжні компанії. Як правило, це кремезні й накачані юнаки, що суворо дивляться спідлоба. На відміну від рокерів, що бряжчать ланцюгами (хіпі, панків тощо), ці хлопці байдужі до яскравого театрального реквізиту. Навпаки, вони віддають перевагу практичному й далекому від вигадливості стилю одягу: шкіряні куртки, спортивні штани та кросівки, стрижки короткі, майже під «нуль». З місцевими спілкуються мало, а якщо доведеться, то примітивною англійською або за допомогою жестів. В уявленні шведів так виглядають біженці з колишніх Югославії та СРСР. Нешведи без труднощів упізнають у них «братву».
Сьогодні кримінальна іноземна спільнота наймасовіше представлена, передусім, вихідцями з просторів СНД, балканських держав та країн Східної Європи. Якщо росіяни - так і досі називають тут усіх російськомовних із колишнього СРСР - спеціалізуються здебільшого на грабежах, крадіжках, викраденнях і перепродажах крадених автомобілів, то боснійці та албанці контролюють наркотрафік. Шведи були вражені, коли після перевірки в міграційному відомстві раптом виявилося, що понад 40% біженців - чоловіків віком від 20-ти до
40 років - виявилися внесеними до поліцейських реєстрів або у Швеції, або у себе на батьківщині. Тобто вчиняли правопорушення.
Робилися спроби оскаржити методи підрахунку, використані при складанні цієї статистики, але навіть якщо допустити деяке перебільшення, результат усе одно здатен полоскотати нерви і професійному поліцейському, і мирному обивателю.
Паспорт на викид
Під натиском кримінальної загрози зі Східної Європи уряд Швеції ухвалив рішення про створення спеціального поліцейського підрозділу з «профілактики та боротьби зі злочинністю серед біженців із СНД». Як повідомляє агентство ТТ, необхідність такого кроку продиктована тим, що, «подаючи клопотання про надання притулку, деякі біженці використовують час очікування відповіді для створення або розвитку мережі контактів у кримінальному світі Швеції. Водночас вони часто вчиняють злочини, найпоширенішими видами яких є крадіжки та грабежі».
А то! Який же заповзятливий кримінал не захоче скористатися тими можливостями, які надає йому шведське міграційне законодавство? Найгуманніше у світі, воно вимагає від будь-якого шукача притулку справжньої дрібниці: з'явитися до найближчої контори й оголосити себе жертвою політичних, релігійних або расових переслідувань. Навіть жодних документів пред'являти не треба. Навпаки, так по-нахабному, без ксиви набагато краще! Інакше чим пояснити, що лише 9% іноземців, які звернулися за політичним притулком у Швеції минулого року, мали при собі паспорти. Відсутність необхідних документів ускладнює роботу перевіряльників, зате самим біженцям дає можливість прожити у Швеції на всьому готовому якийсь додатковий час понад покладені шість місяців, які гарантовані законом при розгляді заяви про надання притулку.
На відміну, наприклад, від Великобританії, де в аналогічній ситуації вчиняти злочини набагато важче (навіть територію табору не можна залишати без дозволу керівництва), у гуманній Швеції «настраждалий» у минулому житті шукач притулку користується правом безперешкодно пересуватися всією країною. Чого вже тут дивуватися: коли влада зрештою приймає рішення про депортацію, висилати часто буває просто нікого. Невдалого політемігранта вже давно й слід прохолов. Він уже зник із «верхнього» світу й опустився в «нижній» нелегальний світ.
Звичаї підземелля
За відомостями шведської газети «Сюдсвенска Дагбладет», на 6.000 неповерненців 2003 року припадає лише 780 осіб, добровільно покинули країну після відмови у праві на політичний притулок. Відсутність документів, житла й офіційних джерел заробітку не є для нелегалів непереборною перешкодою. На чимале здивування шведів, які просто не уявляють свого життя без невід'ємного індивідуального ідентифікаційного номера (у Скандинавії ним користуються повсюдно, а людина, яка його не має, практично стає безправною), тисячі людей живуть поруч з ними непереліченими. Причому роками! Наприклад, під час поліцейського рейду проти наркоторговців, який проводився в Мальме в кінці лютого, поліція виявила не лише гашиш, а й цілу сім'ю нелегалів із Боснії. Без будь-яких документів вони прожили у Швеції... чотири роки. Таких «людей-невидимок» поліція почала виявляти дедалі частіше. Здебільшого це відбувається під час різних операцій проти наркоділків, торговців зброєю чи живим товаром - у підпільних борделях, кіностудіях дитячої порноіндустрії та інших сумнівних місцях.
Діти та підлітки, які дедалі частіше зникають із таборів для біженців, змушують криміналістів припускати, що Швеція перетворилася на один із жвавих перехресть і транзитних коридорів у підпільній торгівлі людьми. Завдяки толерантності шведських міграційних правил, сюди простіше ввозити живий товар, щоб потім постачати його в інші країни для особливо вигадливих любителів «полунички».
Легальні іммігранти й ті, хто пішов на дно, однаково зацікавлені в чорному ринку праці - на ньому можна заробити. Пізніше багатьох із них міцно пов'яже спільність аж ніяк не законних ділових інтересів. Про те, наскільки суворі звичаї, що панують у цьому середовищі, судіть самі: у стокгольмському передмісті Мяршта, де розташований один із таборів для біженців, виявили труп юнака, який приїхав з Вірменії та попросив політичного притулку у Швеції. Його було повішено на дереві головою вниз. Убивство сталося під час вечірки, на яку зібралися «політемігранти» з розташованого неподалік табору для біженців. Характерно, що, незважаючи на труп у саду, учасники заходу веселилися на повну. Поліція, яка нагрянула вранці, виявила веселу компанію, що спала праведним сном після міцної пиятики. Хто вбив, чому й за що, так і залишилося нез'ясованим.
А може, застосувати владу?
Після цієї трагічної події чаша терпіння мешканців Мяршти наповнилася вщерть. До поліції почали телефонувати стурбовані мешканці з проханням позбавити їх від небезпечного сусідства. Або принаймні посилити режим виходу з табору біженців. На жаль, тим, хто за службовим обов'язком покликаний охороняти спокій і порядок, залишалося лише розводити руками: зміна чинних правил перебуває поза компетенцією органів правопорядку.
Те, що світ нелегальної імміграції загрожує кримінальною епідемією всьому шведському суспільству, поліція відчуває на собі повною мірою. Поки міграційне відомство неквапливо вершить своє правосуддя, їй за службовим обов'язком доводиться розгрібати авгієві стайні. Як зізналася в інтерв'ю газеті «Сюдсвенска Дагбладет» керівниця відділу у справах іноземців поліції міста Мальме Анніка Варнгорд, «Іноземці, які уникли депортації, стають серйозною проблемою. Те, що ми дедалі частіше виявляємо їх випадково, свідчить про загрозливі масштаби, яких набуває нелегальна імміграція. На жаль, ми бачимо лише верхівку цього айсберга, тоді як більшості нелегалів вдається безперешкодно втекти, і ми не в силах цьому завадити».