Черга перед входом до берлінського центрального пункту прийому документів біженців
Проблема осіб, які шукають притулку в Німеччині, – вже давно головна тема німецької преси. Тут багато пишуть про мігрантів із країн, охоплених громадянськими війнами – Сирії, Іраку, Еритреї, Нігерії, а також балканських держав, зокрема, Косова, Албанії та Сербії. За кількістю тих, хто подав заяву на притулок, косовари зараз посідають друге місце після сирійців. Але вони практично не мають шансів залишитися в Німеччині. Влада ФРН все більш оперативно депортує вихідців із Балкан на батьківщину.
Інша справа – українські біженці. У зростаючих чергах шукачів притулку в Німеччині їх поки що небагато, але стає все більше. Громадяни України мають тут особливий статус і непогані шанси залишитися у ФРН надовго, а то й назавжди.
За офіційними даними уряду ФРН, у лютому 2014 року, коли відбувалися відомі події на Майдані в Києві, 31 українець запросив притулку в Німеччині. Потім це число зросло. У червні 2015 року на розгляді німецької влади перебували вже 636 заяв громадян України. Загалом це вже кілька тисяч осіб.
Представники фракції Лівої партії в бундестазі вважають, що притулку в Німеччині шукають головним чином ті українці, які з релігійних чи інших причин не бажають служити в армії, але їхні доводи не беруться до уваги військкоматами України.
З точки зору депутатів цієї фракції, на тлі, як вони вважають, «всеосяжної мілітаризації країни» необхідно «поважати індивідуальне рішення не брати участі у військових діях». «Ми – фракція Лівої партії, вимагаємо, щоб людям, які втекли від бойових дій і з ідейних міркувань не бажають підтримувати братовбивчу війну в Україні, в повній мірі надавався притулок у Німеччині», – заявила в інтерв'ю DW її зовнішньополітичний експерт Севім Дагделен. Але, за її словами, досі (це було в травні) притулок на підставі відмови від служби в армії отримав тут єдиний українець. На запит Дагделен, чому тільки для нього було зроблено виняток, їй відповіли, що причина в тому, що заявник неповнолітній. «За міжнародними нормами, – сказала вона кореспонденту DW, – відмова від служби в армії – одне з основних прав людини, і якщо воно порушується, то це має бути достатньою підставою для надання притулку».
Німецький уряд дивиться на речі інакше. У відповіді на парламентський запит депутатів Лівої партії він визнає, що в Україні діють значно жорсткіші, ніж, наприклад, у Німеччині правові норми щодо відмови від військової служби. Але «рішення про те, наскільки вони відповідають Європейській конвенції з прав людини, належить до компетенції Європейського суду з прав людини». Офіційний Берлін також зазначає, що будь-яка держава має право вирішувати, як формувати свої збройні сили, а покарання за ухилення від призову до армії передбачені й у багатьох країнах з правовою державністю.
Уряд ФРН до того ж не підтверджує припущення, що загрозливий призов до армії – це головна причина зростаючого потоку українських біженців до Німеччини. Колишні мешканці Донецької та Луганської областей, за проведеним серед шукачів притулку опитуванням, мотивують свої заяви в першу чергу бойовими діями, крахом системи постачання, припиненням виплат допомог і пенсій. З Криму тікають через російську присутність і необхідність приймати російське громадянство. Основні мотиви представників інших регіонів України – плачевне економічне становище як наслідок політичної кризи, мізерні зарплати, зростання цін, страх перед поширенням військових дій на всю країну і тільки в останню чергу – загрозливий призов до армії.
Частка прибулих до Німеччини українців, які отримали офіційний статус біженця, а з ним – і посвідку на проживання, дуже мала. Такі випадки можна перерахувати на пальцях однієї руки. Але й формальних відмов – не більше. Депортують із Німеччини – але не в Україну, а в сусідні з ФРН держави – тільки тих, хто раніше звертався до влади інших країн ЄС і залишив там свої відбитки пальців. Розгляд же справ усіх інших заморожено.
У щедрій на бюрократичні вишукування німецькій мові таке рішення називається «депріоритезацією» (Rückpriorisierung). У міністерстві внутрішніх справ кореспонденту DW сказали, що таке рішення було ухвалено для того, щоб вивільнити кадрові ресурси на вирішення проблем основного потоку біженців. Не до українців, мовляв, зараз – треба в першу чергу розібратися з іншими.
У Федеральному відомстві у справах міграції та біженців (BAMF) ухвалене ним рішення пояснюють інакше. Там просто не можуть оцінити ситуацію в Україні. «Якби ми були впевнені, що вона залишиться такою, як зараз, то ми б усіх відправили додому. Але ми не знаємо, як розвиватиметься конфлікт», – сказав на умовах анонімності один із співробітників відомства.
У підсумку практично всі громадяни України, які подали заяву на притулок у Німеччині, взагалі не отримують жодної відповіді і залишаються тут до з'ясування ситуації, яке відбудеться невідомо коли. Конфлікт може затягнутися на роки, а BAMF при ухваленні рішення орієнтується на повідомлення преси та інформацію МЗС ФРН, пояснили кореспонденту DW.
Тим часом біженці з України, як і всі інші, забезпечуються житлом (спочатку гуртожитки, потім соціальні квартири), харчуванням (під час проживання в гуртожитках) і грошовою допомогою на кишенькові витрати. 143 євро на місяць отримують холостяки, по 129 євро – сімейні люди та по 84-92 євро видають на дітей. Після переїзду в оплачувану соціальним відомством квартиру допомоги збільшуються відповідно до 216, 194 та 133-198 євро. Після закінчення трьох місяців після подання заяви всі біженці в Німеччині отримують право на роботу.
Як показує досвід, люди, які встигли за час очікування своєї долі, яке іноді триває роки, вивчити німецьку мову, знайти роботу, інтегруватися в суспільство, народити дітей або відправити їх до школи, мають великі шанси залишитися в Німеччині назавжди.