Як пише «Російська Німеччина», такі дані навів минулого тижня глава МВС Томас де Мезьєр, виступаючи перед депутатами Бундестагу. Тим часом, сотні тисяч осіб, які в'їхали до ФРН з початку міграційної кризи, за даними співробітників відомства де Мезьєра, не можуть розраховувати на задоволення їхніх клопотань.
Чому ж ці люди продовжують залишатися на території Федеративної Республіки та отримувати при цьому соціальні виплати від німецької держави? Всьому виною серйозні правові проблеми, що виникають при спробах депортації відхилених біженців. Принаймні, так вважають експерти, які підготували відповідну доповідь для керівників глав земельних та федерального МВС.
Як зазначається у доповіді, витяги з якої потрапили до журналістів, нелегалів у більшості випадків не вдається екстрадувати через відсутність у них будь-якого посвідчення особи. «У дуже багатьох випадках знищення особистих документів використовується як цілеспрямована стратегія проти висилки», – стверджується в документі. На цій підставі понад 33 тисячі біженців отримали дозвіл на тимчасове перебування. Адже для державних органів у таких випадках залишається нез'ясованим питання про походження та громадянство біженця, його вік і навіть про його справжнє ім'я. Нові ж документи таким нелегалам неможливо видати через «нахабну відмову повідомляти повну та достовірну інформацію про свою особу та країну походження», зазначають експерти. Саме тому в доповіді ставиться таке питання: «Чи не є правова держава в даному випадку абсолютно недієздатною?».
Особливе занепокоєння викликає також той факт, що подібне приховування особистих даних вкрай рідко має якісь законодавчі наслідки для нелегалів. Згідно з чинною судовою практикою, такі розслідування щодо мігрантів, які приховують свою особу, зазвичай припиняються. Автори доповіді рекомендують керівникам земельних відомств внутрішніх справ перевірити можливість введення нової статті до Кримінального кодексу за «приховування інформації про власну особу». Одночасно висловлюється пропозиція про те, щоб такі справи потрапляли до рук спеціально підготовлених прокурорських та суддівських працівників, які могли б призначати «чутливі покарання».
За даними Міністерства внутрішніх справ, близько 80 відсотків шукачів притулку прибувають у даний час до ФРН або за підробленими документами, або взагалі без будь-яких посвідчень особи. У першу чергу це стосується мігрантів з тих держав, в яких не ведуться бойові дії і люди не піддаються політичному чи іншому переслідуванню. Навіть у випадку встановлення країни походження нелегалів багато держав, такі, наприклад, як Марокко, відмовляються приймати своїх громадян, яких депортують з Німеччини. Крім того, тимчасовий арешт на час очікування виконання рішення про депортацію, який раніше широко застосовувався в Німеччині, тепер скасовано рішеннями Європейського суду з прав людини та Верховного суду ФРН.
Благодійні німецькі організації, які допомагають біженцям, підтверджують, що нелегали у ФРН дійсно дуже часто намагаються приховати свою особу та громадянство. Однак, як вважають правозахисники, цей крок є «невід'ємною частиною втечі», оскільки потрапити до Німеччини легальним шляхом біженцям практично неможливо.