Продовження. Початок: КРАЇНА ВИСХІДНОГО БОРГУ
Старість не радість
Основна стаття витрат скарбниці припадає на соціальні допомоги громадянам пенсійного віку. З 92,4 трильйона ієн (1,15 трильйона доларів) на це йде 31 відсоток, ще 25 відсотків іде на виплати за держпозиками.
У країні близько 22,9 відсотка населення – це люди від 65 років і старші. При середній тривалості життя в 82 роки рівень народжуваності становить 1,21 новонародженого на одну жінку, що не забезпечує відтворення населення. Інакше кажучи, у Японії все менше робочих рук і все більше отримувачів державних допомог.
Це породжує масу проблем. Наприклад, відтік коштів із пенсійних фондів у зв'язку зі зростанням кількості пенсіонерів потихеньку зменшує ресурси внутрішніх інвесторів, які стануть менше купувати держпапери. А як тоді рефінансувати величезний держборг? Один лише фонд Public Pension Fund спільно з японським Post Bank володіє 35 відсотками сукупного боргу країни, і позичати уряду ще більше вони вже не в змозі.
За великим рахунком у влади не залишилося безболісних способів вирішити проблему надмірного державного боргу. Додаткове закачування в економіку трильйонів ієн для стимулювання її зростання разом зі зниженням податків призведе до ще більшого розростання боргової ями – позичати доведеться вже за кордоном, коли в місцевих інвесторів вичерпаються гаманці. Це призведе до зростання ставок за позиками, адже зарубіжні фінансисти не будуть такими лояльними і вимагатимуть премії за ризик. За підрахунками МВФ, якщо прибутковість за держоблігаціями підніметься на 100 базисних пунктів, виплати відсотків подвояться і становитимуть 4 відсотки ВВП. Про дефолт і думати страшно.
Найболючіший, але, мабуть, єдиний вихід із цієї ситуації – аскетизм у всьому і тотальна економія разом із підвищенням податків. Відповідна програма вже була озвучена і тепер зі скрипом втілюється державою. Але як заявляють влада, фіскальна політика буде посилюватися, навіть незважаючи на протести.
Заступник міністра фінансів Фуміхіко Ігараші заявив, що державі доведеться підвищити податок з продажів з 5 до 17 відсотків. Заходи щодо обмеження держвитрат разом із підвищенням податків, за розкладками чиновників, повинні знизити дефіцит бюджету країни до 7,4 відсотка до 2015 року з сьогоднішніх майже 10.
До того ж в уряді сподіваються, що підвищення податків покриє більшу частину з майже 244 мільярдів доларів, що виділяються на відновлення районів, постраждалих після березневого катаклізму.
Непотоплюваний острів
«Великий землетрус» 11 березня і цунамі, що послідувало за ним, фактично розділили сучасну історію Японії на два періоди: до і після катастрофи. Країна, за півстоліття пережила два ядерні вибухи і руйнівний землетрус у Кобе, знову зіткнулася з масштабним лихом, яке, тим не менш, згуртувало націю перед лицем небезпеки. Звісно, тема радіації та Фукусіми не сходить з перших шпальт газет (ні-ні, та й знайдуть десь у Токіо радіоактивну баночку соку чи щось у цьому роді), однак жителі всім своїм виглядом дають зрозуміти, що життя триває і боятися по великому рахунку нічого.
Про громадянську відповідальність говорить простий факт: після Фукусіми уряд звернувся з проханням до населення скоротити споживання електроенергії на 10 відсотків, а японці взяли і знизили його більш ніж на 20 відсотків.
Багато економістів висловлювали припущення, що після цунамі японська економіка зможе вийти з багаторічного летаргічного сну завдяки відновлювальним роботам. Частково цей прогноз виправдався: показники за III квартал дійсно виявилися хорошими – зростання на 6 відсотків до торішнього періоду. Втім, цей сплеск має короткостроковий ефект: у країні, як і раніше, не так багато галузей, здатних розбудити «азійського дракона». У Японії все й так розвинуто до межі, та до того ж світова криза тисне на попит. Як результат – експерти прогнозують зростання японської економіки на 0,4–0,8 відсотка за підсумками року. Однак це все ж краще, ніж 0,2 відсотка в єврозоні.
Вся надія лягає на автомобілебудування, в якому японці дуже сильні, та туріндустрію, яка чимало постраждала від березневого катаклізму. Туристи, які вже забронювали путівки, після 11 березня в масовому порядку стали їх здавати, а з країни потекли натовпи іноземців, побоюючись радіації. Як заявив «Итогам» представник міністерства туризму Японії, після трагедії на Фукусімі потік іноземних гостей скоротився на 50-60 відсотків, і лише зараз, після літніх провальних місяців, став поступово відновлюватися.
Аби хоч якось підбадьорити туристичний ринок і переломити новинний негатив, міністерство навіть затвердило програму з оплати 10 тисяч путівок до країни для відомих іноземних блогерів. Тим не менш, навряд чи за підсумками цього року Японію відвідають більше 6 мільйонів осіб, а роком раніше їх було 8,6 мільйона.
Головна проблема полягає не тільки в тому, що іноземці все ще побоюються радіації, але й у дорогій ієні, яка знижує привабливість країни, що володіє однією з найбагатших у світі культурних спадщин. Якщо ще чотири роки тому за американський долар у середньому давали 118 ієн, то у 2010-му – вже тільки 89. Сьогодні – 78 ієн. Це робить відвідування країни надто витратним. Нездивовижно, що, за даними компанії Economist Intelligence unit, столиця Токіо є найдорожчим містом у світі.
Проблема надмірної міцності національної валюти може відійти на другий план. На думку низки експертів, долар увійшов у середньострокову фазу свого зміцнення, що призведе до його зростання по відношенню до єни. «Я вважаю, що котирування японської нацвалюти досягли своїх максимальних значень до «американця», і тепер у перспективі року-півтора вона буде слабшати. Перша значна ціль – 85 єн за долар, далі йде 95 єн», – прогнозує експерт РБК-ТВ Степан Демура.
Нарешті, Країна вранішнього сонця може стати не лише джерелом промислових замовлень для економік, що розвиваються, а й глобальним експортером знань та досвіду. Адже у японців є чому повчитися, в тому числі й нашим модернізаторам. Маючи територію, яка більш ніж у 45 разів менша за російську, і при цьому практично не маючи власних природних ресурсів, японська економіка більш ніж у 3,5 раза більша за російську, до того ж ще й має власну світову резервну валюту. Дивно, що в консультативній науковій раді фонду «Сколково» немає жодного японця...
Костянтин ПОЛТЄВ.
